Главная Политэкономия Політична економія - Бєляєв О.О.

Політична економія - Бєляєв О.О.

Тема 12 АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВАТА АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ

У даній темі слід звернути увагу на засвоєння комплексу проблем, пов’язаних: по-перше, з процесом виникнення та еволюцією акціонерних товариств; по-друге, із сутністю, формами прояву акціонерного капіталу та його значенням у ринковій економіці; по-третє, зі специфікою формування акціонерних товариств у перехідній економіці.

Ретроспективний аналіз економічних процесів показує, що з розвитком банківської системи та кредитних відносин нерозривно пов’язане утворення акціонерних товариств (компаній). У країнах з розвинутими ринковими відносинами переважна частка товарної маси належить акціонерним товариствам, тобто тим, які належать не окремому капіталісту-підприємцю, а групі капіталістів-пайовиків. Так, у країнах з ринковою економікою на акціонерні форми господарювання припадає 30—40 % виробничих фондів.

Економіко-соціальна функція акціонування вже понад століття відіграє значну роль в економічному житті. Головне, в чому виявляє себе сучасна акціонерна власність, — це механізм створення гнучкої системи економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами, що оформлюються у формі перехресного і ланцюгового володіння акціями.

§ 1. Акціонерні товариства: генезис, зміст, еволюція

Акціонерні товариства виникли досить давно, що було зумовлено перш за все потребами розвитку продуктивних сил на відповідному етапі еволюції капіталістичного виробництва*1.

*1: {Перші акціонерні товариства виникли в Англії (англійська Ост-Індійська компанія, 1600 р.) і в Голландії (голландська Ост-Індійська компанія, 1602 р.). Потім, у ХVII і ХVIII ст. були створені акціонерні товариства у Франції, Німеччині, Данії та інших країнах. У XIX ст. такі товариства дістали значного поширення, а у XX ст. акціонерна форма підприємств стала пануючою в усіх розвинутих країнах. У США, наприклад, на частку акціонерних товариств нині припадає понад 90 % валової продукції промисловості.}

З часом створення великих, технічно добре оснащених підприємств зі значною питомою вагою основного капіталу і тривалими строками будівництва потребувало значних капіталовкладень, які набагато перевищували кошти індивідуальних підприємців-капіталістів. При цьому навіть банківський кредит не міг розв’язати виникаючі суперечності. По-перше, банківський кредит може бути наданий індивідуальному капіталісту в розмірах, які не перевищують вартість його власного майна, оскільки по-вернення позички має бути гарантовано. По-друге, банківський кредит, як правило, надається на певний обмежений термін. Ось чому виникла необхідність в особливій формі централізації капіталів, яка спроможна подолати ці межі банківського кредиту. Такою формою і є акціонерні товариства.

Причини виникнення та сутність акціонерних товариств

Поява акціонерних товариств (АТ) пов’язана з розвитком і вдосконаленням продуктивних сил. Концентрація і спеціалізація виробництва поступово розширювали масштаби економічних зв’язків між підпри-ємствами. Збільшення обсягів продукції вимагало пошуку нових способів доставки вантажів до місця призначення. На зміну застарілим видам транспорту прийшли досконаліші, функціонування яких було пов’язано з великими капіталовкладеннями. Отже, один підприємець не завжди був у змозі профінансувати весь комплекс робіт (наприклад, будівництво залізниці, мартенівських печей тощо). Об’єктивна необхідність подальшого вдосконалення технічних засобів виробництва посилювалася бажанням підприємців отримувати щоразу більший прибуток на вкладений капітал.

Таким чином, основна причина виникнення акціонерних товариств полягає в протиріччі між зростаючим обсягом виробництва та обмеженими розмірами індивідуального капіталу. Поряд з цим слід зважити на постійну конкурентну боротьбу і суперечності в класі капіталістів. З одного боку, точилася боротьба між різними групами функціонуючих капіталістів-підприємців за пріоритетне отримання вигідних позичок у банках. З іншого боку, мала місце також боротьба між функціонуючими підприємцями і власниками позичкового капіталу за розподіл отриманого прибутку (тобто за розміри своїх доходів). Необхідно відзначити і ту обставину, що суспільне виробництво розвивається нерівномірно, у формі економічних циклів, що зумовлює і нерівномірність пропозиції позичкового капіталу. Згадані причини змушують підприємців укладати угоди про заснування акціонерних товариств і мобілізацію капіталів завдяки випуску (емісії) акцій.

Акціонерні товариства — це, як правило, капіталістичні підприємства, засновані на паях. Щоб отримати право на створення такого товариства, його грюндери, тобто засновники (зазвичай, це великі капіталісти), повинні попередньо зібрати відповідну грошову суму. Конкретний розмір цього капіталу, порядок затвердження статуту і вся процедура заснування акціонерних товариств регулюються законодавством кожної країни.

Акція — це цінний папір, який свідчить про внесення паю у капітал акціонерного товариства, що дає власнику акції право на отримання відповідного доходу у формі дивіденду, який становить частку прибутку акціонерного товариства.

Після того, як зібраний грюндерами акціонерний капітал досяг передбаченого статутом розміру і товариство зареєстровано, скликаються загальні збори акціонерів, на яких обираються правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. На щорічних загальних зборах акціонерів заслуховується звіт правління та затверджується баланс.

Формально вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Проте в практиці товариством управляє група крупних акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій (теоретично трохи більше 50 %), тобто така частка акцій, яка дає змогу повністю контролювати і розпоряджатися діяльністю товариства. Досвід свідчить, що контрольний пакет акцій не обов’язково повинен складати понад половину акціонерного капіталу, інколи достатньо навіть його 20—25 % і менше. Це пов’язано з рядом обставин: по-перше, з тим, що не всі акції дають право голосу; по-друге, із значним зростанням чисельності членів акціонерних товариств (розпорошенням акцій); по-третє, в роботі загальних зборів, як правило, не бере участі значна частина дрібних і середніх акціонерів, а також акціонерів, які проживають у віддалених районах або за кордоном.

Еволюція акціонерних товариств

Акціонерні товариства в своєму розвитку пройшли кілька етапів з властивими для кожного з них характерними особливостями.

Так, відмітною ознакою створення акціонерних товариств на першому етапі було те, що на той час для проведення подібних заходів не залучалися кошти безпосередніх працівників, тобто людей, чиєю працею створювались блага. Формувалися товариства, як правило, багатими верствами населення. В їх створенні брали участь банкіри, промисловці, торговці, тобто ті, хто володів багатством.

Формування акціонерних товариств, так само, як і розвиток продуктивних сил, мало еволюційний характер. Тому складно провести чітку межу між етапами. Але в економічній літературі прийнято вважати, що розмежування між першим і другим етапами припадає на 50-ті роки ХХ ст.

Для другого етапу розвитку АТ характерно те, що, хоча мета їх створення і залишилась тією самою — одержання високих доходів акціонерів, причини, які зумовили їх заснування, були іншими, ніж раніше. Одна з них — глибока криза, яка виникла в кінці 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. Вона змусила переглянути багато теоретичних положень, які існували доти. Зокрема, виникли теорії, котрі рекомендували регулювати економіку за допомогою планування. У західних країнах почали ширше використовувати елементи планування, чому сприяли існуючі акціонерні товариства.

Так, практика довела, що навіть за неповного використання виробничих потужностей власники акціонерних товариств можуть одержувати прибутки, якщо вміло поєднувати обсяги та асортимент продукції з цінами її реалізації. На цьому етапі суттєво зростає роль маркетингу, що, в свою чергу, дозволяє товариствам забезпечити одержання більших прибутків.

На цьому етапі достатнього поширення набуває випуск так званих дрібних акцій серед працівників підприємств та інших верств населення. Подібне явище дістало назву «демократизація капіталу». Свого часу така політика «розпорошення» акцій серед широких верств населення абсолютизувалась як у західній, так і радянській економічній літературі. Проте соціально-економічні висновки щодо цього робились діаметрально протилежні. Так, західні економісти доводили, що такий шлях розвитку акціонерних товариств призводить до згладжування граней між капіталістами та іншими працівниками, оскільки останні, купуючи дрібні акції, самі стають капіталістами (власниками підприємств). Така соціально-економічна система, за їх висновками, набуває рис «народного капіталізму». Але факти заперечують подібне прямолінійне трактування цього процесу, оскільки основна маса акцій (контрольний пакет) перебуває у руках великого капіталу. На початку 90-х років статистичні дані свідчили, що не слід перебільшувати соціальну ефективність акціонерного «ходіння в народ». Так, на той час рекорд належав США, де один акціонер припадав на кожних сім громадян. У ФРН та Японії акціонером був кожний дванадцятий, у Франції — кожний чотирнадцятий громадянин.

Водночас радянська наукова і навчальна література трактували теорію «демократизації капіталу» лише як апологетичну, основна функція якої — захист капіталістичної системи. Проте слід розуміти, що з точки зору економічного змісту тенденція зроста ння чисельності акціонерів дозволяє дійти й інших висновків. Так, розповсюдження і продаж акцій приносить подвійну вигоду. З одного боку, в обіг залучаються тимчасово вільні кошти населення, а з іншого — збільшуються доходи останнього, що дозволяє підвищувати сукупний платоспроможний попит і таким чином теж стимулювати розвиток виробництва навіть при відповідному зростанні цін.

Уся історія розвитку акціонерних товариств свідчить про те, що формування і методи їх створення змінювалися залежно від потреб розвитку продуктивних сил та раціонального використання факторів виробництва. Головне — ці товариства утворювалися не за рішеннями згори. Їх поява була зумовлена об’єктивними причинами. Якісний і кількісний розвиток продуктивних сил та факторів виробництва забезпечували для їх функціонування матеріальну основу.

Види акціонернихтовариств

Акціонерні компанії (товариства) поділяються на відкриті і закриті.

Акції відкритого товариства можуть переходити від однієї особи (фізичної, юридичної) до іншої без згоди решти акціонерів, тобто вільно продаватися та купуватися всіма бажаючими і котируватись на фондових біржах.

Акції закритого товариства переходять від однієї особи до іншої лише за згодою більшості акціонерів, тобто вони не надходять у вільний продаж і не котируються на фондових біржах.

Як і будь-які інші види підприємств, акціонерні товариства мають свої позитивні і негативні ознаки. Серед позитивних, окрім згаданих, виокремимо:

• здатність значно розширювати джерела фінансування своєї діяльності;
• демократизація управління компанією (підприємством);
• удосконалення господарських зв’язків між господарюючими суб’єктами;
• можливість оперативного будівництва на акумульовані кошти нових підприємств, що послаблює диспропорційність в економіці та сприяє зниженню товарного дефіциту;
• прискорення процесу міжгалузевого переливання капіталу і впровадження НТР у цих галузях;
• посилення заінтересованості працівників у результатах власної праці, а також можливість певного подолання їх відчуження від власності на засоби виробництва і створений продукт та ін.

Основними негативними рисами акціонерних підприємств є: можлива втрата акцій дрібними акціонерами (і не лише ними) під час економічної кризи; посилення залежності й підконтрольності менших акціонерних компаній від могутніших; використання акціонерної форми як засобу примусового викупу нерентабельних філіалів, цехів та інших господарських структур; зростання маси фіктивного капіталу і можливість фінансових махінацій тощо.