Главная Маркетинг Інформаційний маркетинг - Єжова Л.Ф.

Інформаційний маркетинг - Єжова Л.Ф.

12.6. Ринок ПЗ в Україні

На українському ринку програмних продуктів можна знайти весь спектр ПЗ, наведений у класифікації. Ринок ПЗ в Україні характеризується таким чином: 90% — ПЗ західних фірм, 10% — українські розробки.

На українському ринку присутні понад 200 фірм, так чи інакше пов’язаних з виробництвом програмних продуктів. Кількість працюючих у цих фірмах — від декількох до декількох десятків осіб. Приблизний процентний розподіл фірм за кількістю програмістів наведено у табл. 12.3.

Таблиця 12.3

КІЛЬКІСНИЙ РОЗПОДІЛ ПРОГРАМІСТІВ

Однак більше половини цих компаній займаються дистрибуцією програмних продуктів іноземних виробників. Розподіл найбільших фірм за напрямами діяльності на ринку ПЗ наведено у табл. 12.4.

Таблиця 12.4

РОЗПОДІЛ ФІРМ ЗА НАПРЯМАМИ ДІЯЛЬНОСТІ

Що стосується територіального розподілу інформаційних компаній в Україні, то можна сказати, що переважна більшість їх розташована у Києві та ще в декількох великих промислових центрах (табл. 12.5).

Практично відсутній системний підхід до розробок ПЗ, що пояснюється залишковим принципом фінансування таких робіт і значним відпливом фахівців у ближнє і далеке зарубіжжя. Найближчим часом ситуація навряд чи зміниться.

Таблиця 12.5

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ РОЗпоДІЛ КОМПАНІЙ ІОО

На внутрішньому ринку перспективним є створення різноманітних редакторів, драйверів і перекладачів з урахуванням вимог до документації діловодства, поява інформаційних ресурсів на різних мовах, збільшення прямих економічних зв’язків із зарубіжжям.

Найперспективнішим напрямом є спільні розробки (особливо з Росією) інформаційних технологій у галузі телекомунікацій, оскільки західні аналоги практично не враховують специфіку нашої країни (стан засобів зв’язку, мовний бар’єр). Цей напрям має всі шанси на успіх і вихід на зарубіжний ринок ПЗ — у країни колишнього соцтабору або у західні країни. Тут ідеться про розробку вітчизняних інформаційних технологій, заснованих на творчому аналізі особливостей розвитку сучасної системи обміну та обробки даних. Реалізація такого підходу вкрай необхідна через об’єктивно існуючі потреби інформатизації різних сфер виробничої та управлінської діяльності суспільства в умовах обмежених ресурсів. Отже, це завдання необхідно вирішувати за критерієм «витрати / ефективність».

Треба скористатися тим, що в умовах відставання інформатизації суспільства і певного технологічного відставання можна швидко і з відносно невеликими витратами створити більш досконалу інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру, використовуючи практичний досвід західних країн, минаючи деякі пройдені ними етапи розвитку інформаційно-телекомунікаційних мереж. Потрібно відразу розробляти і застосовувати новітні ресурсозбережні інформаційні технології і ПЗ з послідовною модернізацією існуючих мереж зв’язку з високою пропускною спроможністю і якістю обслуговування.

Розвиток української індустрії ПЗ гальмують такі фактори:

• обмежене фінансування;
• недосконале законодавство;
• орієнтація багатьох фірм—розробників ПЗ на термінову вигоду;
• орієнтація багатьох державних чиновників на західні технології;
• відсутність серйозних маркетингових досліджень;
• нелегальне використання ПЗ.

Інші вади, такі як віруси, знищення інформації, виведення ПК з ладу, відплив інформації, проникнення конкуруючих фірм у закритий інформаційний простір, що завдають непоправної шкоди, притаманні інформаційним галузям усіх країн.

Існує програма інформатизації України, що визначає всі напрями розвитку техніки, ПЗ, мереж, послуг. Необхідно зазначити, що в Україні нині налічують 70—80 тис. програмістів, 400 тис. комп’ютерів тільки на підприємствах і в установах. Причому є фахівці вищого класу. Цим необхідно скористатися. Розроблення ПЗ — дуже прибуткова галузь. Ринок ПЗ зростає приблизно на 25% на рік.

У межах програми інформатизації України у 1994 р., коли було підписано Угоду про співробітництво між НАН України та компанією СDV Apple koмputer IMC, розроблено програму «Ініціатива для України». Мета програми — дати поштовх розвитку в Україні індустрії ПЗ, зорієнтованого на експорт для залучення інвестицій, створення робочих місць.

Передбачалось, що програма «Ініціатива для України» дасть змогу: з розрізнених кваліфікованих і талановитих програмістів створити професійне середовище; допомогти людям вирішувати економічні, правові, соціальні проблеми; закупити ліцензії на зарубіжні засоби програмування; організувати на їх основі навчання; створити відповідну інфраструктуру. Програма відкрита для всіх. Вона складалася з таких частин: освітня, центр сприяння малому бізнесу, інформаційний центр ПЗ, премія студентам, що успішно навчаються в галузі комп’ютерних наук, організація ради з питань індустрії ПЗ при Президентові України. Вона була розрахована на фахівців різних галузей, не обмежувала нікого, хто бажає співробітничати. На жаль, Програма не виправдала тих сподівань, що на неї покладалися.

Україна має всі умови для виходу на світовий ринок ПЗ, який у 2 рази більший за ринок ЕОМ, має обіг капіталу 60 млрд дол. на рік, а темпи зростання у 5 разів вищі. Розроблення ПЗ дає прибуток у 4 рази більший ніж виробництво ЕОМ. Воно не потребує величезних інвестицій, характеризується швидкою віддачею, сприяє розвиткові дрібного бізнесу; на ринку України немає монополістів.

Крім того, Україна має добре підґрунтя для розвитку нової промисловості. У Києві був розроблений перший, після США та Англії, обчислювальний комплекс (СРСР). Учені НАНУ займаються цими питаннями 40 років, вони першими запропонували ідею адресного програмування і розробили адресну мову. Подальший відплив кваліфікованих фахівців на Захід або в інші сфери бізнесу просто неприпустимий. Незалежні експерти вважають, що Україна може зайняти 2% світового ринку ПЗ.

Нині використовується офшорний бізнес у програмуванні — західні компанії наймають на роботу українських фахівців, розроблене ПЗ по Internet передається за кордон частинами або цілком, там воно проходить тестування і т. д. Офшорний бізнес у програмуванні досить розвинутий у всьому світі, і це для України добре. Спеціально розробляються засоби для однокористувацького режиму роботи в системі клієнт-сервер, що дає змогу програмісту, який має ПК і ці засоби, займатися розробленням прикладного ПЗ для мереж.

Необхідно зазначити таке. В Україні немає нормального ринку ПЗ. Офіційно купуються окремі програмні продукти у поодиноких випадках. B ocновному тиражування і продаж виконуються нелегально. Звідси — відсутність стабільності в цінах і надійності у використанні програмних продуктів. Ціни формуються як дискримінаційні, і якщо на цивілізованому ринку дискримінаційні ціни мають сталу тенденцію до зниження і початкова висока ціна регулюється конкуренцією, то на нашому підпільному ринку початкова ціна, як правило, значно нижча, а далі, з підвищенням попиту, поступово підвищується, після чого різко падає.

І це цілком зрозуміло. Низький користувацький рівень і відсутність інформації змушують продавця (офіційного представника фірми або посередницької організації) призначати більш низьку ціну порівняно з уже відомими програмними продуктами (або їх версіями), що зарекомендували себе. В міру розповсюдження і набуття популярності зростає попит і зростає ціна. Але паралельно з цим починається нелегальне тиражування і продаж на четвертій стадії — на рівні кінцевого користувача, а отже, ціна падає, бо для кінцевого користувача продаж є неофіційним додатковим прибутком, і ціна програмного продукту визначається тільки можливостями випадкового покупця.

Принципово новим програмним продуктам знайти збут на нашому нецивілізованому ринку ще важче. Тому дуже велику роль на ринку ПЗ відіграють провайдери прикладних програм ASP (Application Service Poviders). Вони здійснюють ліцензування, підтримку оренду програмних систем, розроблених іншими компаніями. Провайдери бізнес-служб BSP (Business Service Providers), розробники ПЗ нового покоління пропонують для оренди пакети служб, орієнтованих на одну певну галузь. Провайдери комп’ютерних служб CSP (koмpiler Service Providers) пропонують оренду апаратного забезпечення запуску додатків клієнтів, до яких звичайно входять ASP, BSP і фірми, що спеціалізуються у сфері електронної торгівлі.

Дуже важливо для подальшого нормального розвитку ринку ПЗ мати засоби захисту програмних продуктів і програмістів.

• Механізм контролю за додержанням авторських прав розробників, що ефективно діє у США та інших країнах, практично відсутній в Україні. Нелегально розповсюджується майже 95% від загальної кількості використовуваного ПЗ. У зв’язку з цим постало питання про включення до ПЗ модулів захисту від несанкціонованого розповсюдження.
• Можна виділити п’ять рівнів захисту:
• 0 — без захисту;
• 1 — проста реєстрація: запитання реєстраційного номера та запис його у текст програми (для відстежування джерел нелегального розповсюдження);
• 2 — логічний захист (паролі, посилання на друкований опис);
• 3 — прив’язка до ЕОМ, на яку встановлюється програма та (або) до інсталяційної дискети;
• 4 — прив’язка до електронного ключа та інші подібні методи.
• Природно, що чим вищий рівень захисту (чим більша його надійність), тим вища собівартість продукту.

Не менш важливою проблемою є боротьба з комп’ютерними вірусами.

Віруси для одних є бізнесом, причому не тільки для їх авторів, а й для тих, хто з вірусами бореться. Для інших — це хоббі (збирання вірусних колекцій, написання вірусів). Для третіх створення вірусів — спосіб показати свою незалежність, спосіб підняття престижу. Для когось віруси — це покликання, для когось — стаття Кримінального кодексу. У Росії, наприклад, тільки написання шкідливої програми карається позбавленням волі терміном до п’яти років. А для користувачів комп’ютерні віруси — це причина збоїв у роботі комп’ютера і щоденна турбота.

Ситуація з вірусами докорінно змінилася декілька років тому. Якщо раніше кожний був зайнятий безпекою власного комп’ютера і власних же даних, то зі збільшенням кількості ЕОМ, з появою корпоративних мереж, з виходом в Internet проблема постала по-новому. Раніш віруси потрапляли на робочі місця або з неліцензійним програмним забезпеченням, або з комп’ютерними іграми. Треба зауважити, що Word і Excel де-факто є міжнародним стандартом документів. За досить активного документообігу, як із західними партнерами, так і всередині країни, макровіруси, що діють в їх середовищі, цілком здатні паралізувати роботу великої компанії, що на Заході вже траплялося. Інша проблема — Internet, коли віруси можуть дістатися до робочого місця через поштові або файлові сервери. Вихід один — захист. Зараз на українському ринку або в Internet можна знайти комплексні антивірусні пакети, що забезпечують максимальний рівень захисту вашої інформації.

Серед російських розробок найвідомішими є комплекти програм від «Диалогнаука» та AntiViral Toolkit Pro by Eugene Kaspersky від НТЦ KAMI. Продукти «Диалогнаука» вже стали деяким стандартом, і переважна більшість комп’ютерів у нашій країні вкомплектована саме їхніми антивірусами.

Найпоширеніші антивірусні пакети:

• АНТИВИРУСНЫЙ КОМПЛЕКТ «ДИАЛОГНАУКА» 2.51 Aidstest;
• DrWeb;
• ADinf for Windows 3.x 95 (ADinf Cure Module);
• ANTIVIRAL TOOLKIT PRO BY EUGENE KASPERSKY;
• THUNDERBYTE ANTI-VIRUS UTILITIES FOR WINDOWS 95;
• NORTON AKIIVIRUS FOR WINDOWS 95 Symantec;
• MCAFEE VIRUSSCAN McAfee Associations;
• SOPHOS SWEEP Sophos;
• F-PROT PROFESSIONAL (Data Fellows);
• IBM ANTIVIRUS;
• ALWIL AVAST 32 (ALWIL Software);
• CHEYENNE ANTIVIRUS FOR WINDOWS 95 (Cheyenne);
• ELIASHIM V1KUSAFE (EliaShim).

Серед українських користувачів існує деяке упередження щодо антивірусних програм західного виробництва. Існує думка, що вони не справляються з більшістю вірусів вітчизняного виробництва, однак це — помилка. Віруси давно стали інтернаціональним явищем, а з огляду на Всесвітню мережу Internet для вірусів взагалі нема кордонів.

Наведемо корисні поради покупцям програм, викладені у [141].

1. Не купуйте «піратських» копій програм.

Ви можете купити в найближчому комп’ютерному магазині або на базарі диск CD-ROM з великим набором бухгалтерських або будь-яких інших програм виробництва країн СНД за 5$. У цьому разі всі проблеми, пов’язані з придбанням «піратської» копії, будуть вашими. Говорять, що «скупий платить двічі», але це не означає, що ці програми обов’язково мають бути непрацездатними, просто ця покупка може принести вам тимчасову вигоду і задоволення через низьку ціну. Така покупка інколи може мати й ознайомлювальний характер, а інколи — завдати шкоди покупцю, оскільки продавець не роз’яснюватиме принципи роботи програми або особливості настроювання. Купуючи «піратські» програми, ви завдаєте матеріального збитку виробникові й можливо більше ніколи не побачите його нових версій програм або інших цікавих розробок.

2. Купуйте програми у розробника або у його дилерів.

Купівля програм у третіх осіб може означати, що ви купили копію, близьку до «піратської». Розробник, окрім самого програмного продукту, запропонує вам увесь спектр сервісних послуг, наступних за продажем програм. Дилер хороший тим, що він найчастіше знаходиться у вашому регіоні і за ним стоїть розробник. Інколи ціни у дилера можуть бути навіть нижче ніж у розробника за рахунок зниження дилером свого прибутку від продажу програм.

3. Не купуйте програми, якщо вони вам не потрібні.

Відомо, що 70% програм, що купуються на Заході, не використовуються. В Україні цей відсоток нижчий, бо український покупець вимогливіший та обережніший. Програма після купівлі стане вам непотрібною, якщо ви не маєте про неї уяви і не визначилися, на якому комп’ютері і хто буде з нею працювати. Відразу після купівлі спробуйте попрацювати з програмою.

4. Купуйте програми вітчизняних виробників.

Цим ви інвестуєте модернізацію вже існуючих програмних продуктів і сприяєте реалізації нових проектів у галузі розроблення новітніх, досконаліших програм в Україні. Патріотизм краще проявляти у вкладанні грошей у вітчизняну, а не в західну економіку. Вітчизняні розробки точніше відповідають вимогам українських споживачів.

5. Захищайте куплені програми від руйнування та вірусів.

Купуйте і використовуйте антивірусні програми — цим ви збережете кошти, витрачені на купівлю інших програм. Охороняйте програми засобами захисту від несанкціонованого доступу, від відпливу і руйнування інформації. Існують елементарні запобіжні заходи проти вірусів: на «чистій» машині створіть системну дискету з набором антивірусів, що рекомендується регулярно поновлювати; перевіряйте усі без винятку дискети, що потрапляють до вас, з яких би надійних джерел вони не були, скрізь є люди, що регулярно забувають діагностувати свій комп’ютер на наявність вірусів.

6. Не очікуйте миттєвих результатів від купівлі програм.

Купівля програм не завжди дає відчутні результати відразу — необхідний час для одержання економічного ефекту або морального задоволення від їх впровадження. Прибуток від упровадження програм дуже важко оцінити, оскільки немає загальних засобів оцінювання рентабельності програм. Знання прибутку від упровадження програми стимулювало б упровадження на вашому підприємстві більш досконалого, хоч і дорогого, програмного забезпечення.

7. Не забувайте, що нове — це добре забуте старе.

Не припускайтесь загальної помилки, гадаючи, що нові програми кращі за старі. На Заході існує мовчазна домовленість між великими виробниками програм і виробниками комп’ютерів про те, щоб програми, запропоновані широкому колу користувачів, вимагали більшого ресурсу діючих комп’ютерів. Купівля нової програми може потягти за собою додаткові витрати. Якщо стара програма дає змогу виконувати сучасний рівень задач та ще й дешевша за нову, то її і треба купувати. Якщо вас задовольняє ваш старий комп’ютер і ви працюєте з надійними програмами, то зовсім не обов’язково купувати нове обладнання, що нав’язується, і програмне забезпечення.