Главная Банковское дело Книги Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Тема 9. ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

9.1. Розвиток грошової системи

Фунт стерлінгів використовувався на Британських островах задов­го до виникнення там централізованої держави (ІХ—Х ст.). Назва цієї грошової одиниці відображає її початковий ваговий вміст: з одного фунта срібла карбували 240 пенсів, які називали ще "стерлінгами".

Із середини XIV ст. в обігу з'явилися золоті монети і протягом кількох століть у державі панував біметалізм. Англія раніше, ніж інші держави, перейшла до золотого монометалізму: фактично — наприкінці XVIII ст., юридично — у 1816 р. До Першої світової війни емісія банкнот Бан­ком Англії регулювалась актом Р. Піля (з 1844 р.). Згідно з актом бан­кноти повинні були 100-відсотково забезпечуватися золотом.

Війна викликала розлад грошового обігу держави. Після при­пинення розміну банкнот на золото (серпень 1914 р.) держава по­чала використовувати емісію грошей для покриття своїх воєнних вит­рат. Маса грошей в обігу в 1913—1918 рр. збільшилася з 35 млн до 399 млн ф. ст.; у 1920 р. вона досягла 555 млн ф. ст. У зв'язку з економічними труднощами, викликаними війною, це призвело до інфляції: товарні ціни за сім років збільшилися майже втричі. З ме­тою стабілізації фунта стерлінгів уряд у 1920 р. узяв курс на де­фляцію, проводячи політику "дорогих" грошей. Це відповідало інте­ресам фінансової олігархії, яка, отримуючи великі прибутки від капі­таловкладень за кордоном, була зацікавлена у збереженні високої купівельної спроможності фунта стерлінгів. Дефляційна політика сприяла, з одного боку, зниженню цін, у той час як у Німеччині і Франції вирувала інфляція, а з другого — загостренню економічної кризи 1920—1921 рр., посиленню безробіття, зниженню заробітної плати.

Грошова реформа у 1925—1928 рр. мала на меті стабілізувати гро­шову систему. Початок реформи припадає на квітень 1925 р., коли Ве­ликобританія встановила розмін банкнот на золото за довоєнним па­ритетом за рахунок запровадження золотозливкового стандарту. Курс фунта стерлінгів Банк Англії підтримував за допомогою високої обліко­вої ставки, що суперечило інтересам промислових кіл, яким бракувало "дешевих" грошей. У 1928 р. грошова реформа завершилася прийнят­тям закону про надання Банку Англії прав на фідуціарну емісію банк­нот у розмірі 260 млн ф. ст., а за погодженням зі скарбницею — і по­над зазначену суму.

Світова економічна криза у 1929—1933 рр. послабила позиції Великобританії на зовнішніх ринках і викликала масовий відплив капіталів з країни. 21 вересня 1931 р. розмін фунтів стерлінгів на золоті зливки було зупинено і здійснено девальвацію. Золотий за­пас Банку Англії був переданий у розпорядження валютного стабілі­заційного фонду, створеного при скарбниці в 1923 р. для регулюван­ня курсу фунта стерлінгів. Великобританія активно включилась у ва­лютну війну із США і Японією. Як метод боротьби за зовнішні ринки вона використовувала зниження курсу фунта стерлінгів.

Війна спричинила дезорганізацію економіки, грошового обігу дер­жави. З 1939 по 1945 р. грошова маса збільшилась у 2,5 раза, ціни підвищилися на 75 %. Проте розміри інфляції у Великобританії були менші, ніж в інших країнах, що воювали, включаючи США. Цьому спри­яли висока вага податків у фінансуванні військових витрат Велико­британії (понад 40 %), істотна роль нагромадження стерлінгової за­боргованості колоній та домініонів, державний контроль за цінами, ра­ціонування сировини, палива, продуктів харчування.

Сучасна інфляція — результат суперечностей суспільного відтво­рення і структурних диспропорцій в англійській економіці.

Важливу роль в інфляційному процесі відіграють державні витра­ти, які фінансуються за рахунок позик. У березні 1986 р. тільки за­боргованість уряду досягла 167,5 млрд ф. ст., або 47 % внутрішньо­го національного продукту (ВНП) держави. Розміщення державних цінних паперів у банках сприяє збільшенню грошової маси. Тому у 80—90-ті роки у Великобританії темпи інфляції були вищі, ніж у дея­ких інших промислово розвинених країнах. Це ми бачимо з показ­ників коефіцієнта монетизації у 1990—1995 рр. (табл. 26).

У 90-х роках Банк Англії справляє вирішальний вплив на ста­білізацію національної валюти, він відмовляється прямо кредитувати

Таблиця 26

Коефіцієнт монетизації у Великобританії

уряд. Емісія грошей здійснюється суворо у межах загального спряму­вання на збільшення грошової маси в економіці. Загальна сума готівки у 1999 р. підтримується на рівні 24 млрд ф. ст. У зв'язку з надходженням в обіг фальшивих грошей номіналом 20 ф. ст. Банк Англії ухвалив рішення про емісію банкнот цього номіналу на суму 10 млрд ф. ст. і повну поступову заміну купюр старого зразка до 2003 р. Нова купюра має спеціальний захист, що дасть можливість з більшою впевненістю встановити справжність купюри та убезпечитися від підробки. У 1998 р. в обіг запроваджено банкноти нового зразка на суму 349 млн ф. ст.

Після Другої світової війни Великобританія переживає періодич­ні валютні кризи, які супроводжуються падінням курсу фунта стерлінгів.

Першу повоєнну девальвацію англійської валюти на 30,5 % було проведено у вересні 1949 р.; її золотий вміст знизився з 3,58 до 2,488 г, а офіційний курс до долара США — з 4,03 до 2,80 дол. за 1 ф. ст. Цьому заходу передувала невдала спроба скасувати обмін фунта стерлінгів на долари за поточними операціями у серпні 1947 р. У результаті через 35 днів після скасування обміну валютні резерви були вичерпані, різко збільшився дефіцит торгового балансу, довіру до фунта стерлінгів було підірвано і в 1947—1948 рр. інфляція посилилася. Девальвація не вирішила валютних проблем Великобри­танії. Валютна криза повторювалась у 1951, 1955, 1958, 1960, 1961, 1964, 1965 р.

У листопаді 1966 р. проведено девальвацію на 14,3 % і золотий вміст англійської валюти знижено до 2,13 г, а курс до долара — до 2,40. Вплив цих заходів на платіжний баланс позначився через півто­ра року — у 1969—1971 рр. Великобританія мала велике позитивне сальдо за поточними операціями. Завдяки цьому у грудні 1971 р. при масовому перегляді розвиненими країнами валютних курсів фунт стерлінгів щодо долара фактично було ревальвовано на 1,57 % і встановлено на рівні 2,60571 дол. Проте стабілізація фунта стерлінгів виявилася нетривкою.

Короткочасний економічний підйом у 1972 р. призвів до великого дефіциту в зовнішній торгівлі, відпливу з держави зарубіжних капіталів і вилився у найгострішу кризу фунта стерлінгів. Витративши упродовж двох тижнів понад 5 млрд дол. на підтримання його курсу, англійський уряд 23 червня 1972 р. запровадив режим плаваючого курсу. До кінця року курс фунта стерлінгів знизився на 10 % порівняно з груднем 1971 р., до кінця 1973 р. — на 17, у 1974 р. — на 18, у 1975 р. — на 27, у 1976 р. — на 40 %.

Із середини 1977 р. позиції фунта стерлінгів порівняно зміцніли почасти у зв'язку з припливом капіталу в державу. Видобуток нафти Великобританією у Північному морі в умовах високих цін на нафту надав фунту стерлінгів тимчасово статусу "нафтовалюти", привабливої для міжнародних інвесторів. Прихід до влади в 1979 р. консервативного уряду М. Тетчер, який вибрав монетаристські рецепти (в тому числі високі процентні ставки) для здійснення економічної політики, посилив цю тенденцію. Завдяки припливу короткострокових іноземних капіталів курс фунта стерлінгів у 1981 р. підвищився до рівня 1971 р. — 2,40 дол. У жовтні 1979 р. вперше з 1931 р. було скасовано всі валютні обмеження.

Проте поліпшення позицій фунта стерлінгів не було тривалим. Відставання Великобританії за темпами економічного розвитку, підви­щенням продуктивності праці, структурними перетвореннями в ці роки посилилося.

Через це у 1981 р. незважаючи на великий актив платіжного балансу почався відплив капіталу з Великобританії. Тенденція до зниження курсу англійської валюти досягла кульмінації на початку 1985 р. (1 ф. ст. = 1,09 дол.). Згодом фунт стерлінгів дещо закріпив свої позиції стосовно долара (1,50—1,60 дол.), проте його позиції щодо інших провідних валют слабшали. Середньозважений курс фунта стерлінгів у 1981 — 1986 рр. знизився більш як на 30 %.

Нині валютний курс регулюють за рахунок політики процентних ставок (через операції Банку Англії на грошовому ринку) і валютної інтервенції (в обмежених масштабах) з метою зменшення коливань курсу.

У 90-х роках Великобританія не тільки досить швидко відновила економічний потенціал, а й по праву посіла одне з чільних місць у своєму співтоваристві. Винятково високий рівень життя у цій державі гідний наслідування. Економічне піднесення у Великобританії відбувалося завдяки прогресивному та індустріально орієнтованому керівництву, дисциплінованій робочій силі та державній політиці, яка надавала повну свободу дій та всіляко стимулювала ініціативу. З 1990 по 1996 р. швидкими темпами збільшувався експорт (табл. 27).

Великобританія помітно підвищила конкурентоспроможність (табл. 28).

Таблиця 27

Розвиток експорту у Великобританії млрд дол.

Матеріальну основу стабільності курсу фунта стерлінгів у 90-х роках становить міжнародний рух прямих іноземних інвестицій та

Таблиця 28

Рейтинг країн за рівнем міжнародної конкурентоспроможності

глобалізація підприємницької діяльності (табл. 29).

У 90-х роках розгортається "друга хвиля" приватизації в Європі. Зокрема, у 1993—1996 рр. тільки в чотирьох країнах (Франція, Італія, Великобританія, Німеччина) загальна вартість приватизованих підприємств

Таблиця 29

Прямі іноземні інвестиції у Великобританію

становила 106 млрд дол. Це також позначилось на обсягах прямих іно­земних інвестицій на душу населення. Вони збільшилися з 1129,2 дол. у 1986 р. до 4119,5 дол. у 1995 р. (у США відповідно з 774,1 до 1934,8 дол.). Економічні показники Великобританії станом на 1994 р. наведено у табл. 30.

Особливість Великобританії полягає в тому, що серед економічно розвинених країн вона посідає за наведеними в табл. 30 показниками 5—4 місце. Країна мала золотий запас 736 т у 1990 р. і 716 т

Таблиця 30

Економічні показники Великобританії (станом на 1994 р.)

у 1997 р. Зміну курсу фунта стерлінгів у 1980—1997 рр. наведено в табл. 31.

Отже, у 90-х роках під впливом розвитку світової інфляції панувала тенденція до зниження валютного курсу фунта стерлінгів. Його курс щодо СПЗ у 1995 р. знизився на 80 % від рівня 1985 р. (долар США

Таблиця 31

Курс фунта стерлінгів до СПЗ і долара

відповідно знизився до 74 %). Проте до 1997 р. позиції фунта стерлінгів зміцніли і він подорожчав на 16 % (долар США — на 7 %).

Нині англійський фунт стерлінгів є однією з п'яти найважливіших валют, які вільно конвертуються у міжнародних фінансових операціях. На 90-ті роки узгоджено його частку, або вагу, серед компонентів стандартного кошика валют, які визначають вартість СПЗ, — 11 % (до­лар США — 40 %). У 1996 р. Великобританія додержувалася параметрів, встановлених у Маастрихті для країн ЄВС (табл. 32).

Таблиця 32

Критерії конвергенції Великобританії для Європейського валютного союзу у 1996 р.