Главная Финансовое право Книги Міжнародне економічне право - Дахно I. I.

Міжнародне економічне право - Дахно I. I.

7.2.10. Міжнародні ліцензійні договори на об'єкти промислової власності

Об'єктами промислової власності вважаються винаходи, корисні моделі, промислові зв'язки, товарні знаки, знаки обслуговування, що охороняються відповідними документами, а також секрети виробництва (ноу-хау), фірмові найменування, вказівки географічного походження товарів тощо.

Міжнародна уніфікація положень ліцензійних договорів поки що відсутня. Стосовно ліцензійних договорів на ноу-хау є Керівництво, розроблене у 1969 р. за участю Європейської економічної комісії ООН. Воно має рекомендаційний характер.

Комісія Європейських співтовариств розробила:

1) Правило № 2349—84 від 23.06.84 "Про застосування статті 85(3) Римського договору до деяких категорій патентних ліцензійних угод";

2) Правило № 556—89 від 30.11.88 "Про застосування статті 85(3) Римського договору до деяких категорій ліцензійних угод з ноу-хау".

Зазначені міжнародно-правові акти спрямовані на досягнення компромісу між патентною (на винахід тощо) чи фактичною (на ноу-хау) монополією на об'єкти промислової власності та економічною конкуренцією. В актах досить детально регламентовано, які з положень ліцензійних договорів і за яких умов вважаються такими, що не порушують антимонопольне (антитрастівське) законодавство ЄЕС [19, 139—152, 189—208].

7.2.11. Міжнародний договір франчизи

Незважаючи на широкий розвиток франчизи (наприклад, ресторани "Мак-Дональдс" поширились практично на весь світ), поки що відсутнє глобальне міжнародне регулювання цих правовідносин. Певні кроки до франчизи міжнародне право вже зробило. Передусім зазначимо Правило Комісії Європейського Співтовариства № 4087/88 від 30 листопада 1988 р. "Про застосування статті 85(3) Римського договору до категорій франчизних угод". У Європейському Співтоваристві під франчизною розуміється така угода, відповідно до якої певне підприємство (франчизіар) надає іншому (франчизіату) в обмін на пряму чи опосередковану винагороду право на використання франчизи з метою маркетингу "спеціальних" видів товарів чи послуг. Франчизна угода містить щонайменше зобов'язання, які стосуються:

• використання загальної назви чи магазинного знака та одноманітного оформлення (presentation) контрактних приміщень та/або транспортних засобів;

• передання ноу-хау франчизіаром франчизіату;

• надання франчизіаром франчизіату комерційної або технічної допомоги протягом терміну дії угоди.

Франчизні угоди переважно є складними і комплексними, основу яких становить ліцензія на використання товарного знака. Право на використання товарного знака узгоджується з багатьма іншими умовами (наприклад, розміщенням підприємства, режимом його роботи, внутрішнім оформленням, одягом працівників, методом надання послуг, їх обсягом тощо).

Зазначене Правило стосується франчизи у сфері роздрібного продажу товарів і надання послуг й містить перелік обмежень конкуренції, які вважаються прийнятними згідно із зазначеними у Правилах умов [19, 177—188].