Главная История Історія України - Полонська Василенко Наталія: Том 1

Історія України - Полонська Василенко Наталія: Том 1

Повстання князя Михайла Глинського (1508)

Останньою спробою вибороти права в межах Литовсько-Руської держави було повстання під проводом князя Михайла Глинського. Це була видатна постать. Він учився в Західній Европі, там перейшов на католицтво, служив у цісаря Максиміліяна, потім — у курфюрста Ольбрехта і здобув славу видатного знавця воєнної штуки. Наприкінці XV ст. повернувся він до Великого Князівства, став близькою особою Олександра, і в 1500 році вже був дворовим маршалком, себто міністром двору. Це викликало заздрість литовських магнатів і притягло до Глинського увагу, руських панів. Не зважаючи на зміну релігії, він підтримував українців і став їх визнаним керівником. Становище його скріпила перемога над татарами під Клецьком у 1506 році.

Коли помер Олександер, литовські пани обвинуватили Глинського в його смерті з метою посісти престол. Він підняв повстання, але солідної підтримки не знайшов навіть на Волині, цій переважно українсько-панській землі. Коли прийшов з військом Сіґізмунд, до нього прилучився гетьман Костянтин Острозький. Завели Глинського й надії на зовнішню допомогу не прибули татари, Великий князь Василь Ш дав замало війська, яке до того ж почало діяти на власну руку — здобувати білоруські міста. Між Москвою та Польщею підписано «вічний мир», за яким Москва зреклася Овруча, Житомира, Турова. Сіґізмунд І дозволив Глинським та кільком княжим родам виїхати до Москви. Але після того багато шляхти заарештовано. У 1511 році Москва почала війну проти Сіґізмунда, здобула Смоленськ, але зазнала дошкульної поразки від Костянтина Острозького.

Всі ці факти свідчать, як низько стояла тоді національна та політична свідомість білоруської і української еліти: не підтримала вона належним чином ні Свидригайла, ні повстання 1481 року і байдуже поставилася до спроб повстання Глинського.

Доля самого Глинського була сумна. Спочатку Глинський мав у Москві успіх, і Великий князь Василій ІІІ обіцяв передати йому Смоленськ, але не виконав обіцянки, і Глинський почав нав'язувати зносини з Сіґізмундом. Тоді Глинського ув'язнено. Звільнено його з в'язниці лише завдяки шлюбові братаниці Анни-Олени Глинської з великим князем Василієм III. Після його смерти, під час регентства Олени, Глинський став першим її радником. Але знову викликав заздрість, був обвинувачений в отруєнні Василія III, ув'язнений і помер у в'язниці в 1534 році. Від шлюбу Василія III з Анною-Оленою народився син Іван, в майбутньому Іван Лютий.

Повстанням М. Глинського закінчилися спроби Литовсько-Руської держави вибороти волю з допомогою Москви.