КООПЕРАТИВИ СПОЖИВЧІ [КООПЕРАТИВЫ ПОТРЕБИТЕЛЬСКИЕ] - кооперати-ви, які у вигляді споживчих товариств спе-ціалізуються на торгівлі, заготівлі й пере-робці с.-г. продукції, побутовому обслугову-ванню населення тощо. Вони діють, як пра-вило, у сільській місцевості і входять у сис-тему споживчої кооперації. КООПЕРАТИВНА ТОРГІВЛЯ (КООПЕРАТИВНАЯ ТОРГОВЛЯ] -Див. Торгівля коопе-
ративна. КООПЕРАЦІЯ [КООПЕРАЦИЯ] (латин. cooperatio, від coopero - співробітничаю) - форма добровільного об'єднання між собою фізичних і юридичних осіб для колективної виробничої, підприємницької, торговельної чи споживчої діяльності на засадах демо-кратичного управління й поєднання особис-тих і громадських інтересів. К. виникла пе-редусім як кооперація праці (від її простої форми і мануфактури) і набуває розвитку з становленням продуктивних сил і конкурен-тної боротьби. В Україні кооперативний рух почався у другій половині 1860-х років з участю звільненого з кріпацтва селянства і міського дрібноробітничого і робітничого населення для здійснення певної господар-сько-виробничої діяльності (К. виробнича), торговельної і споживчої діяльності (К. спо-живча), будівництва та експлуатація житла (К. житлова) взаємного забезпечення кре-дитами (К. кредитна), постачання засобів виробництва і збуту готової продукції (К. по-стачально-збутова), виробництва с.-г. про-дукції (К. сільськогосподарська) та ін. На центральних і східних землях України пер-ша споживча К. утворилася у Харкові (1866 р.), кредитна - у Гадячі (1869 р.), їх загальне число в Україні становило у 1880 р. -130, а у 1895 р. - 290. Це переважно були кредит-ні, ощадно-позичкові товариства, рідше - споживчі. За кількістю споживчих това-риств у Російській імперії на першому місці стояли українські губернії - Полтавська, Київська, Подільська. Там виникли перші кредитові і споживчі союзи, які почали ви-являти українські національні тенденції, че-рез що були ліквідовані російським урядом у 1913 р. і підпорядковані Московському со-юзу споживчих товариств, чиїми заходами було утворено у Харкові "Потребительское общество юга России." Проте зароджені ви-звольно-економічні ідеї набули практичної реалізації, і в 1913 р. на II кооперативному з'їзді у Києві з участю представників коопе-ративних товариств із Західної України було порушено питання про створення єдиного українського кооперативного союзу з цент-рому Києві. У Західній Україні кооперативні організації були створені у 1870 р. з ініці-ативи духовенства, міської і сільської інте-лігенції - крамниці, позичкові каси, реміс-ницькі кооперативи, маслосоюзи, які виго-товляли товари, проводили організовану за-купівлю, збут, у т. ч. і експортні поставки. У 1898 р. утворилося перше велике коопера-тивне об'єднання - Крайовий союз креди-товий, який став головною фінансовою інституцією, навколо якої створювали спе-ціалізовані об'єднання кооперативів "Мас-лосоюз", "Сільський господар", торговель-ний синдикат. В Україні, як у жодній з євро-пейських держав, К. набула особливого роз-витку на територіях, що були і під Росій-ською імперією, і під Австрійською монархі-єю. У тодішніх політичних і соціально-еко-номічних умовах кооперативний рух як за-сіб соціально-економічної самооборони став складовим елементом національне визволь-них прагнень, засобом економічного само-визначення, зміцнення і державницького самоусвідомлення та виховання у само-управних економічних організаціях. Серед організаторів кооперативного руху вихова-лася плеяда діячів, які відіграли значну роль у роки становлення української державнос-ті - УНР. У травні 1918р. був створений ук-раїнський кооперативний центр, і на почат-ку 1920 р. кількість різних кооперативних союзів в Україні досягла 22000 (у 1917 р. - 9200) із 6 млн. членів. До них увійшло майже 60% населення. У 1919 р. три всеукраїнські кооперативні союзи - Укрінбанк, "Дніпро-союз" і Централ створили об'єднання коопе-ративів Центральних союзів України (ОЦУКС). Із захопленням більшовиками вла-ди в Україні кооперативний рух набуває ко-мандно-адміністративного змісту, втрача-ючи основні риси кооперативної демократії. Кооперативи були переведені у так звані споживчі комуни, де членство було при-мусовим для всіх робітників і службовців, але їх керівні органи були виборними, бо треба було хоч формально дотримати пра-вових норм міжнародного кооперативного альянсу, через який відбувалися економічні зв'язки України з європейськими і світовими державами. За роки радянської влади спо-живча кооперація була чи не єдиною тор-говою організацією на селі, яка на 90% задо-вольняла попит селян на товари і послуги, вела заготівельну діяльність; Нині коопе-рація в Україні представлена як: 1) форма господарювання, основана на груповій влас-ності,- господарські кооперативи різного профілю, переважно малі та орендні підпри-ємства; 2) форма тривалих і стабільних зв'язків між підприємствами одного профі-лю, які розміщені у різних регіонах і спільно виготовляють певну технічно складну продук-цію (комплектуючі деталі, вузли, механізми для транспортних засобів, великої сільгосп-техніки, обладнання для підприємств важ-кого машинобудування тощо); 3) міжнарод-на кооперація виробництва з метою заво-ювання монопольного становища у вироб-ництві особливо складних, важливих тех-нічних і технологічних засобів та на збуто-вих ринках. КООПЕРАЦІЯ КРЕДИТНА (КРЕДИТНІ СПІЛКИ) [КООПЕРАЦИЯ КРЕДИТНАЯ (КРЕДИТНЫЕ СОЮЗЫ)] - об'єднання громадян, дрібних товаровиробників з метою взаємної допомоги грішми у вигляді позик та інших форм кредиту. В Україні перші кредитні спілки виникли в 1869 р. на Полтавщині. Пізніше кошти кредитних кооперативних об'єднань складались із внесків, паїв, вкла-дів, різних позик, прибутків від операцій (процентів за позику тощо), а також дер-жавних кредитів. У 1923 р. в Україні було створено Укрсільбанк і губернські сільбанки та організовано кредитні спілки з метою під-тримки сільського господарства і с.-г. про-мисловості. Низовою ланкою були товарист-ва с.-г. кредиту та універсальні кооперативні товариства, які виконували різні функції, у т, ч. й кредитні. За своєю постачально-збу-товою та виробничою діяльністю вони вхо-дили до складу с.-г. кооперації. Основним джерелом кредитування селянських госпо-дарств через кредитну кооперацію були дер-жавні кредити, бо пайові внески селян були невеликі. Кредит особливо допомагав не-заможним і середняцьким господарствам. Колективні господарства мали пільги щодо одержання кредитів. За даними обстежень, проведених Укрсільбанком, одноосібні і ко-лективні господарства витрачали більшу частину кредитів на придбання засобів с.-г. виробництва. У 1931 р. у зв'язку із здійснен-ням суцільної колективізації К.к. перестала існувати. КООПЕРАЦІЯ ПРАЦІ [КООПЕРАЦИЯ ТРУДА] - форма організації праці, виконання робіт, що заснована на спільній участі в єди-ному трудовому процесі значної кількості працівників, що виконують різні операції цього процесу. КООПЕРАЦІЯ СПОЖИВЧА (КООПЕРАЦИЯ ПОТРЕБИТЕЛЬСКАЯ] - масова громад-сько-господарська організація, заснована на кооперативній формі власності, здебіль-шого селян та мешканців малих міст, для спільного забезпечення потреб у товарах, дрібному інвентареві, послугах, а також спільного збуту продукції власного вироб-ництва. К.с. організовує торгівлю, громад-ське харчування, заготівлю та переробку с. -г., дикоростучої продукції, сировини, виро-бів сільських промислів, у т. ч. й художніх, виготовлених на своїх підприємствах окре-мих видів товарів народного вжитку з місце-вої сировини та побічних ресурсів, займа-ється звіроводством, відгодівлею худоби і птиці тощо. КООПЕРУВАННЯ [КООПЕРИРОВАНИЕ] - встановлення довгострокових виробничих зв'язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу (предмета). КООПТАЦІЯ [КООПТАЦИЯ] (латин. cooptatio - дообрання, від coopto - обираю) - поповнення виборного органу власним рішенням без проведення нових виборів. КООРДИНАЦІЙНЕ БЮРО 3 ПИТАНЬ ЕКОНОМІЧНИХ КОНСУЛЬТАЦІЙ (КООРДИНАЦИОННОЕ БЮРО ПО ВОПРОСАМ ЭКОНОМИЧЕСКИХ КОНСУЛЬТАЦИЙ] - кредитна установа при посольстві Німеччини. Через це Бюро з 1994 р. уряд Німеччини підтримує
у рамках своєї консультаційної програми ТРАНСФОРМ політичні, економічні та соці-альні процеси в Україні. Для підтримки трансформаційного процесу в Україні він виділив 113,5 млн німецьких марок. Допо-мога здійснювалась за такими напрямами: консультування уряду щодо макроекономіч-ної стабілізації, створення правових умов для ринкових відносин, розбудова комерцій-них банків і ощадних кас, підтримка підпри-ємницького сектора шляхом консультуван-ня та ін. Завдяки цьому вдалося встановити нові кооперативні зв'язки українських під-приємців з німецькими: одержання замов-лень на виготовлення продукції з даваль-ницької сировини, а також заснування спільних підприємств. З 1998 р. Україна одержує другу за розміром (після Росії) суму коштів, виділених під програму "Транс-форм" для підтримки підприємницького сектора, надання консультацій урядові з правових питань, підтримки фінансових і соціальних програм, сільського господар-ства, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, розвитку німецько-українського партнерства у правовій сфері, здійснення заходів щодо вдосконалення системи дер-жавного управління. Сприяння малим і се-реднім підприємствам (МСП): Проект щодо надання консультативної допомоги МСП, розпочатий у січні 1998 р., передбачає кон-сультування з економічної політики на рів-ні уряду держави і державних адміністрацій Полтавської і Черкаської областей, а також безпосереднє сприяння малим і середнім підприємствам у Київській, Полтавській і Черкаській областях. Ключовим аспектом є сприяння встановленню кооперативних зв'язків між німецькими та українськими малими і середніми підприємствами. Ні-мецько-український фонд (НУФ) розпочав свою роботу у 1997 р. з метою фінансування інвестицій малих і середніх підприємств і зміцнення банківської системи. Роль KFW у програмі "Трансформ": Уряд Німеччини, по-чинаючи з 1992-1993 рр., підтримує транс-формаційні процеси в Україні. Бюджет, який виділяється під програму "Трансформ", зна-ходиться у віданні Федерального міністерст-ва економіки. Для підтримки процесів коор-динації і реалізації консультативних про-ектів у травні 1993 р. у Києві відкрито Коор-динаційне бюро Кредитної установи для на-дання економічних консультацій в Україні. Його основними завданнями є підтримка українських і німецьких партнерів щодо ви-значення пріоритетних напрямів кон-сультаційної допомоги у сфері економіки, прийняття та оцінки заяв щодо надання консультацій, координації німецької кон-сультаційної діяльності з іншими донорами. Програми "Трансформ" орієнтовані на по-пит, у зв'язку з чим подаються заявки на не-обхідність одержання консультативної під-тримки до Національного Агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції. КООРДИНАЦІЯ [КООРДИНАЦИЯ] (латин. coordinatio, від ordinatio - погодження, уз-годження)- 1. Складова процесу управлін-ня, що полягає в погодженні, упорядкуван-ні дій різних частин системи, яка підлягає управлінню з метою уникнення дублювання однойменних операцій та охоплення біль-шого кола програм, робіт. 2. Одне з важли-вих завдань сучасного менеджменту (управ-ління), що полягає у встановленні гармонії між організаціями, ділянками і учасниками процесу виробництва й управління. К. здій-снюється шляхом проведення координацій-них службових нарад, на яких визначають-ся зв'язки між виконавцями, усуваються неув'язки, дублювання, що дає змогу досяг-ти оперативної реалізації рішення за корот-кий строк при оптимальних витратах.
|
|