Главная Политэкономия Основи економічної теорії: політекономічний аспект

Основи економічної теорії: політекономічний аспект

Розділ 36 ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ

§ 1. Економічні функції держави

Економіка як система суспільних відносин розвивається разом з появою держави. Держава є найвищою формою організації люд-ського співжиття. Вона створила умови для того, щоб діяльність людей щодо задоволення своїх потреб в їжі, одязі, житлі та інших матеріальних благах здійснювалась згідно з схваленими суспільст-вом нормами, правилами та звичаями. Перша спроба самоусвідом-лення людьми характеру цієї діяльності як уміння ведення домашньо-го господарства, бережливості зроблена вже в Стародавній Греції.

Становлення та зміцнення держави як суспільного інституту супроводжувалися розвитком численних її функцій, включаючи економічні. Отже, історія розвитку економічних функцій держа-ви -- невід'ємна частина еволюції суспільства в його організованих формах.

Ще в Стародавній Іудеї (II тис. до н. е.) провідник єврейських племен Мойсей - історичний прообраз пророка християнської релігії - своїми законами регламентував порядок проведення сі-возмін, відпочинку землі, жертвування, встановлював норми .май-нових відносин. Рабовласницька держава на Сході була головним організатором проведення широкомасштабних зрошувальних ро-біт. Надалі, чим складнішою ставала господарська діяльність лю-дей, тим більше в неї втручалася держава.

Виникнення економічних функцій держави є результатом роз-витку продуктивних сил, об'єктивних його потреб. Поглиблювалося усуспільнення виробництва, долалась подрібненість його складових, окремі товаровиробники об'єднувалися через ринок у колективно-му процесі праці. Виникало багато загальних проблем, вирішення яких кожному окремому виробникові було не під силу. Серед та-ких проблем - забезпечення неподільності території держави як середовища для госп одарської діяльності, зовнішньої та внутрішньої безпеки, розвиток шляхів сполучення, управління, суд, армія, гро-шовий обіг, формування державної скарбниці. Це були суспільні, загальні проблеми. Вирішенням цих та інших спільних проблем міг займатись тільки такий інститут, який був відносно незалежним від кожного з виробників і від суспільства в цілому. Отже, держава стала апаратом організації, об'єднання господарського життя, реа-лізації економічних інтересів суспільства в цілому. Так виникає гос-подарство, яке знаходиться в управлінні державної влади.

Починаючи з раннього Середньовіччя процес становлення еко-номічних функцій держави пройшов кілька етапів. У ранній Середньовічній державі державне господарство збіга-ється з особистим господарством глави держави. Державна скарб-ниця у цей період - це одночасно і особиста скарбниця короля. Основна частина суспільних потреб у цей період задовольняється натуральними повинностями. Це утримання короля під час його подорожей по країні, військові та транспортні повинності, постав-ки продовольства для армії та ін. Суд у цей період є не обов'язком державної влади, а її правом. Вона стягує плату за правосуддя.

Становлення централізованих абсолютистських монархій знач-но змінює економічні функції держави (XV-XVII ст.). Державна скарбниця відокремлюється від особистої скарбниці монарха. Дер-жавні фінанси набувають суспільно-правового характеру. У сере-дині XV ст, з'являються постійні податки як обов'язкові платежі до державної скарбниці для забезпечення державою суспільних функ-цій. Основний податковий тягар покладається на низові верстви суспільства. Вищі верстви суспільства зберігають за собою свободу від оподаткування завдяки своєму політичному становищу. Вста-новлюється правило, що будь-який борг, який утворюється главою держави, стає боргом держави. Це значно розширило кредито-спроможність держави. З'являються постійні внутрішні та зовнішні позики. Запроваджуються паперові гроші.

Черговий етап - розширення економічних функцій держави- - збігається із становленням конституційної держави (XVIII-XIX ст.). У цей період визнається принцип, згідно з яким державне госпо-дарство повинно слугувати виключно суспільним інтересам. Вста-новлюється порядок, відповідно до якого податки мають встанов-люватись виключно представницькими органами влади (парламент, місцеві представницькі зібрання), створюються єдині загальнодер-жавні системи податків, ліквідуються внутрішні мита, встанов-люється єдина система зовнішнього мита. Визнається тісний вза-ємозв'язок між центральною державною владою і органами місце-вого самоврядування, здійснюється розподіл між ними діяльності щодо задоволення суспільних потреб. Визнається і закріплюється у законодавстві вимога загальності та рівномірності оподаткування. Оголошується, що всі верстви населення рівноправні перед подат-ковим законом.

У XX ст. подальше вдосконалюються і змінюються економічні функції держави. Найсуттєвішими проявами цих змін у другій поло-вині століття стали інтеграційні процеси у світовій економіці, фор-мування наднаціональних міждержавних економічних функцій. У цей період у Західній Європі, Північній Америці, Південно-Схід-ній Азії та інших субрегіонах уніфікується господарське законо-давство різних країн, формується узгоджена митна, валютна, про-мислова, сільськогосподарська, екологічна, соціальна політика. Створюються наднаціональні інститути економічного регулювання, здій-снюються заходи переходу до колективних систем грошового обігу.

У цей самий період в інших субрегіонах, а саме в Азії, Африці, в Центральній Америці та в районі Карибського басейну, а згодом на території колишнього Радянського Союзу бурхливо розвиваються процеси становлення національних держав та формування їх влас-них економічних функцій. Утвердження політичного і економічно-го суверенітету молодих держав закономірно веде до становлення регіональних економічних об'єднань держав.

Отже, економічні функції держави знаходяться в постійній ди-наміці. Спостерігається їх зростання та ускладнення в тісному взаємозв'язку з розвитком суспільного прогресу.

Держава завжди виконувала і виконує функції не лише інстру-менту реалізації інтересів суспільства в цілому, а й захисту панів-них соціальних верств.

Поняття "панівні соціальні верстви" є історичним. В умовах пост-індустріального суспільства ними стає основна частина населення. За таких умов держава слугує виробленню компромісних позицій усіх суспільних верств для забезпечення соціальної рівноваги.

Отже, економічну роль держави слід досліджувати в двох аспек-тах - забезпечення нею загальносуспільних інтересів та інтересів панівних верств населення. Останній аспект свого часу невиправ-дано абсолютизувався вітчизняною теорією.

Держава має великі можливості впливу на економіку, може сти-мулювати або затримувати розвиток тих чи інших виробничих від-носин, виконувати прогресивну і регресивну роль. Проте, незва-жаючи на свою відносну самостійність, вона не може примусити суспільство жити за тими правилами, які суперечать об'єктивним економічним законам або для яких ще не створено матеріальних передумов.

Понад 100 років К. Маркс справедливо зазначав, що суспільство ставить перед собою завжди тільки такі завдання, які воно може вирішити, і що саме завдання виникає тоді, коли матеріальні пере-думови його вирішення вже наявні або знаходяться в процесі ста-новлення. Однак історія XX ст. (як вітчизняна, так і зарубіжна) свідчить, що це не завжди враховувалося.

Волюнтаризм як діяльність держави, що не враховує законів роз-витку виробництва, призводить до дезорганізації і, врешті-решт, відкидає суспільство в його еволюції далеко назад. Одним з проя-вів такої діяльності є надмірне втручання держави в економіку, тотальне її одержавлення. Держава в такій ситуації стає диспет-чером економічних процесів, сковує їх, регламентує, ліквідує господарську ініціативу і підприємливість, тобто потужні джерела прогресу.

Так, у колишньому Радянському Союзі була сформована адмі-ністративно-командна система господарювання. Разом з тим дер-жава не може примусити суспільство, яке довго жило в умовах такої системи, швидко сприйняти ринкову економіку. Економічне регулювання не може автоматично замінити адміністративні ва-желі. Для такого регулювання необхідно мати нове економічне се-редовище, в тому числі й конкуренцію різних форм власності, роз-галужені підприємницькі структури, ринкову інфраструктуру, єдині правила економічної поведінки, закріплені в продуманому і узгод-женому законодавстві, нову ринкову психологію і культуру насе-лення, високу кваліфікацію кадрів та ін. Отже, треба мати іншу ментальність нації. Цього сьогодні не має жодна з колишніх рес-публік Союзу. Для формування такого середовища потрібен пере-хідний період.

Ігнорування цих реалій, спроби за один стрибок створити рин-кову економіку - це також один із різновидів волюнтаризму. Про-те є обставини, за яких держава змушена різко змінювати об'єк-тивний напрям розвитку економіки, підпорядковувати її своїй волі. Це відбувається в умовах воєнного і надзвичайного стану, стихій-ного лиха, катастроф тощо.

Інколи постає питання, на якій правовій основі держава втруча-ється в економічні процеси, встановлює податки, змінює відносини власності, перерозподіляє суспільний продукт. Справа в тому, що держава є верховним власником. Реалізуючи інтереси нації, вона розпоряджається також всією національною власністю. Національ-на власність - це все майно, всі ресурси різних форм власності, які знаходяться в межах території держави, належать нації в ціло-му і є її багатством.

Здійснюючи функцію верховного власника, держава забезпечує економічні інтереси нації, створює умови для реалізації її права на самовизначення та суверенітет, побудову цивілізованого суспільст-ва. Сучасна держава виконує й інші економічні функції.

Визначний економіст сучасності, автор фундаментального під-ручника "Економіка" П. Самуельсон вбачає економічну роль дер-жави у виконанні нею трьох основних функцій: забезпечення ефек-тивності економічної системи, її справедливості та стабільності.