Главная Прочие дисциплины Безпека життєдіяльності - Желібо Є.П.

Безпека життєдіяльності - Желібо Є.П.

ЛЕКЦІЯ 14. Тема 4.3. Соціально-політичні та комбіновані небезпеки

Внаслідок вивчення теми студент повинен уміти:

– класиф ікувати соціально-політичні та комбіновані небезпеки;

– давати характеристики соціально-політичним та комбінованим небезпекам;

– аналізувати загальні причини виникнення небезпек соціально-політичного та комбінованого характеру;

– давати об’єктивну оцінку згубної дії шкідливих звичок.

Після вивчення теми студент повинен усвідомити, що війна і тероризм завдають величезної шкоди світовому розвитку і призводять до людських жертв та економічних збитків.

Здоровий спосіб життя – одне з центральних понять безпеки життєдіяльності. Було б величезним досягненням людства, якби цей спосіб життя став домінуючим серед людей. Студенти повинні усвідомити, наскільки це важливо для людства, і самим стати активними проповідниками здорового способу життя, альтернативи якому немає.

1. Війни.

2. Тероризм.

3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення.

4. Соціальна небезпека – алкоголізм.

5. Тютюнопаління.

Контрольні питання

1. Небезпека і наслідки війни.

2. Ґрунт для виникнення тероризму, його причини, форми та засоби.

3. Шляхи уникнення екстремальних ситуацій криміногенного характеру.

4. Небезпеки від алкоголю.

5. Склад тютюнового диму, його дія на організм.

6. Як покинути палити?

7. Пом’якшення згубної дії тютюну.

Література

1. Безпека життєдіяльності / Під ред. Я. Бедрія – Львів: “Афіша”, 1998.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995.

3. Гражданская оборона. / Под ред. Е.П. Шубина – М.: Просвещение, 1991.

4. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, ТОВ, 1998.

5. Конституція України. – К.: Юрінком, 1996

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності. – Львівський банківський коледж, 1998.

7. Вагнер Р.І. Не кури. – К.: Здоров’я, 1987.

8. Головченко О.М. Чи можна вберегтись від СНІДу? – Одеса: Маяк, 1995.

9. Мавров И.И. Контактные инфекции, передающиеся половым путем. – К.: Здоровье, 1989.

10. Петрова В.И. Наркотики и яды. – Минск: Литература, 1995.

Соціально-політичні і комбіновані небезпеки

При соціально-політичних конфліктах виникають соціально-політичні небезпеки. Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів. Джерело конфлікту – соціальна нерівність.

Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспільними. Вони бувають: політичними, коли конфліктують політичні системи; соціальними – коли протистоять соціальні системи; економічними – коли стикаються інтереси економічних систем (об’єднань, корпорацій).

Соціальний конфлікт, що набуває значного розмаху, об’єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно відстоюють певні соціально-політичні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Особливої гостроти набули міжетнічні конфлікти в країнах, де зазнала краху форма державного устрою (СРСР, Югославія).

Поняття “соціально-політичний” конфлікт використовується також тоді, коли трапляються всередині держав громадянські війни, страйки та між державами – війни, партизанські рухи.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб’єктами конфліктів можуть виступати окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап – постконфліктний синдром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Посткон-фліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії, Югославії, Чечні та ін.

ВІЙНИ

Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – останній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941–1945 рр.) загинуло близько 55 млн. чоловік, було повністю знищено 1 710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в’єтнамської війни в 60-ті роки було вбито біля 7 мільйонів місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, під час військових дій наносяться величезні збитки навколишньому середовищу.

Вчені підрахували, що більш як за чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже понад чотири мільярди людських життів. Кількість загиблих різко зростала внаслідок розвитку засобів знищення людей та розширення масштабів військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Херосими та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становить 273 тисячі чоловік, під смертельне радіо-актив-не опромінення підпало 195 тисяч чоловік.

У ХХ столітті військові дії проводились досить активно. За приблизними даними, після закінчення другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22–25 мільйонів чоловік. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця ХХ століття. Це війна у В’єтнамі, воєнні дії в Афганіс-тані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий кон-флікт в Югославії, війна в Чечні та ряд інших “малих” війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того, супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн та збройних конфліктів.

Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). У наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від латинського terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політ ичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил, проявів нерівноправності у міждержавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, а також як знаряддя здійснення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Необхідно дати невеликий юридичний коментар щодо класифікації терористичних актів. До них належать:

• напад на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація – звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей ).

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні знаходиться в іншій площині, можна відмітити “кримінальний тероризм” всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

Важко провести чітку межу між кримінальним тероризмом і звичайним бандитизмом. Вважається, що терористичні акти здійснюються за відношенням до співробітників правоохоронних органів. І кількість подібних діянь у нас в країні за останні роки зростає.

І другий аспект – Україна стає перевалочною базою для політичних терористів з різних країн світу. Зокрема, у нас намагаються влаштуватися представники східних організацій “Хезболлах”, “Абу-Нидаль”, “Хамаз” і “Брати-мусульмани”.

Зростання терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVII сесії, Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи щодо запобігання тероризму. У грудні 1972 року був створений Спеціальний Комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995 року Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але складність, багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми.

Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спокійнішим і безпечнішим.

Необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у стані заручника. Найважливіше для заручника – це залишитися живим, і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще – це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в сторону терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У при-сутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, у крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок – зняти косметику, прикраси (зокрема сережки).

Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення

Глобальна злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Число зареєстрованих у світі злочинів у середньому збільшується на 5 % щороку. Але останнім часом особливо швидко росте частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспі-льного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, схильних до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.

Яка ж існує зброя самозахисту? Найдешевшим і доступним засобом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Аерозольний балончик – це, як правило, алюмінієвий контейнер ємністю від 20 до 100 мл, заповнений отруйними речовинами. Отруйні речовини, які використовують у газовій зброї, викликаю-ть тимчасове і зворотне ураження людини. Рідина в балоні жовтуватого або червонуватого кольору. Радіус дії зазвичай складає – 1,5–3 м. Кількість рідини розрахована на 5–8 секунд дії. Отруйна речовина діє на людину протягом 10–20 хвилин (у міліцейських балонах концентрація отруйних речовин більш висока). На поверхні аерозольного балончика фабричного виготовлення завжди зазначається торгова марка, інструкція з експлуатації, тип отруйної речовини та її відсотковий вміст. Балони виготовляються для жінок, чоловіків, міліціонерів (поліцейських), а також проти собак.

Правила користування газовим балончиком:

• у небезпечній зоні тримати балончик напоготові;

• при необхідності направити струм газу в обличчя нападаючому;

• прямий удар діє ефективніше, ніж коли злочинець опиниться в хмарі отруйної речовини;

• не використовувати балончик проти вітру і в замкненому просторі;

• дуже важко в момент захисту контролювати час викиду, тому використовувати газовий балончик можна тільки один раз;

• газовий балончик дійовий також проти декількох нападаючих;

• при низькій температурі настає розгерметизація балончика і зменшується радіус дії газу.

Більш серйозним засобом самооборони є пістолет. Тому для придбання, збереження і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документа є психічно нормальним і за станом здоров’я може володіти указаним засобом самооборони. Дозвіл оформляється за місцем проживання строком на три роки. Після закінчення цього терміну зброю необхідно перереєструвати. Запам’ятайте, забороняється передавати пістолет і патрони до нього іншим особам без відповідного дозволу. При втраті або викраденні газової зброї необхідно терміново сповістити про це в міліцію.

Соціальні небезпеки: алкоголізм

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз усе більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуроутворюючим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Одночасно набувають сили і негативні чинники: формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; надто різкий поділ на бідних та багатих; процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень (злочинність, самогубство, наркоман ія, проституція тощо). Ці та багато інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального контролю стали загрозливими для суспільства.

У цьому розділі детальніше розглянемо такі соціальні небезпеки, як алкоголізм та тютюнопаління.

Алкоголь і здоров’я. Мабуть, у нас немає жодної сім’ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму.

Чим саме приваблює алкоголь? Він збуджує, підбадьорює, піднімає настрій, змінює самопочуття, робить бесіду більш жвавішою.

Алкоголь – висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин.

Все це правильно, але алкоголь ніколи не може бути корисним засобом і лише тимчасово призводить до вдаваного покращання стану, алкогольні напої паралізують діяльність абсолютно всіх органів людини. Як і нікотин, алкоголь – наркотик, до якого швидко звикають і не задовольняються малими дозами.

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію – адже організм прийняв отруту. Це можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення і таке інше. Ніяких приємних відчуттів при цьому не виникає. Однак при повторних прийомах алкоголю починається ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. З часом стан ейфорії стає для людини потребою і вона вже не може обходитись без алкогольних напоїв. Унаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину морозить – це характерні симптоми абстинентного синдрому (алкогольне похмілля). У такому стані найкраще знімає головний біль повторний прийом алкоголю, а це тільки закріплює залежність людини від нього. Поступово ця залежність перетворюється на нестримний потяг негайно, якомога швидше знайти і прийняти наркотик. У потязі добути алкогольний напій хворий іде на будь-які дії, зокрема злочинні, готові зняти з себе останній одяг, все винести з дому. І ніхто в більшості випадків не проводить паралелі між власним досвідом вживання невеликих доз алкоголю з наступною деградацією, перетворенням людини в людину з важкою алкогольною залежністю.

Проаналізуємо стан людини, яка випила спиртне. У стані сп’яніння часто здійснюються антисуспільні вчинки – злочини. 60 % злочинів підлітки здійснюють у стані сп’яніння.

Ті, хто п’є навіть “для настрою”, обманюють себе. Стан сп’яніння триває декілька годин, після чого настрій поступово змінюється. Відчуття бадьорості та веселості, як правило, змінюється млявістю, пригніченістю, сонливістю. Координація рухів порушена, мова стає надзвичайно голосною, нечленороздільною, що пов’язано зі зниженням у цей період слуху. П’яний відчуває труднощі при підборі слів, окремі слова і фрази повторює декілька разів. Це і є початкова стадія, тільки “для настрою”.

При середньому ступені сп’яніння часто відчуваються запаморочення, дзвін у вухах. Можуть з’являтися ілюзорні сприйняття оточуючого, грубі помилки в оцінці величини предметів, відстані між ними. Далі різко знижується цікавість до навколишнього світу, переважає почуття втоми, яке переходить у сонливість, а потім і в сон. У стані сп’яніння середнього ступеня лю-дина не здатна робити будь-що нормально. Він може зламати, зіпсувати щось, стати винуватцем нещасного випадку, аварії, пожежі.

Важкий ступінь сп’яніння характеризується появою симптомів сильного отруєння алкоголем. Часто наступає безсвідомий стан, якому передує запаморочення, нудота, блювання, дзвін у вухах, почуття оніміння різних частин тіла, глибоке порушення координації руху, зниження тонусу м’язів.

Отже, що таке хронічний алкоголізм? За визначенням ВООЗ, це вимушене вживання спиртних напоїв, обумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, підвищеним його перенесенням, наставанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненні потрапляння спирту в організм (синдром похмілля). При подальшому розвитку хвороби з’являються розлади діяльності основних органів та психіки.

Чим відрізняється п’янство від алкоголізму? Різниця між ними тільки в кількості випитого: п’янство є початковою стадією хворобливого стану – алкоголізму, який розвивається внаслідок непомірного та систематичного вживання спиртних напоїв. Здається, що до п’яниці людині, яка помірно вживає алкогольні напої, ще далеко. Однак, якщо проаналізувати стадії розвитку алкоголізму, то можна помітити, як швидко встановлюється залежність від нього.

Перша ознака початківця-алкоголіка – підвищена стійкість до горілки. Організм втрачає здатність до боротьби з алкогольною інтоксикацією (блювання). Алкоголіки досить образливі, вимагають до себе поваги, але не можуть правильно зрозуміти вимоги оточуючих, тому часто проявляють грубість, нетактовність. Особливо жорстокими вони бувають зі своїми близькими. У хворого вже на початкових стадіях хвороби веселість та приязність посту-паються похмурості, злобності і навіть агресивності, особливо проти родичів. У хворих на алкоголізм спостерігається навіть при невеликій дозі спиртного амнезія – провал пам’яті. Наступного дня він не може пригадати, що, скільки і з ким він пив, як потрапив додому. Внаслідок тривалого вживання спиртних напоїв знижується здатність самокритично оцінювати свої вчинки. Людина не може збагнути глибину свого падіння, причину сімейних чвар, невдач на роботі.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі – у системі травлення: у шлунку – біля 20 % і в кишечнику – близько 80 %. Уже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 години всмоктується повністю. Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється у різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок.

Біля 10 % прийнятого алкоголю виділяється з організму з повітрям, сечею. Алкоголь, який всмоктався, поступово руйнує-ться, однак деяка частина його фіксується тканинами і виводиться з організму дуже повільно протягом 2–3 тижнів. Як і інші отруйні речовини, алкоголь знешкоджується в печінці. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію у клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і гинуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином, алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у грізне необоротне захворювання, яке називається цирозом. Живіт збільшується в об’ємі через утворення водянки черевної порожнини. Розвивається загальне отруєння організму, і людина гине.

Алкоголь шкідливо діє і на інші внутрішні органи. Так, потрапляючи в шлунок, спиртні напої сприяють виділенню великої кількості шлункового соку. Але цей сік бідний на пепсин – фермент, що сприяє переварюванню їжі. У цьому соку багато слизу, який перешкоджає нормальному переварюванню їжі. Усе це призводить до запалення слизової оболонки шлунка. Тому в осіб, які зловживають спиртними напоями, часто буває гастрит.

Не залишається байдужою до отруйної дії спиртного і серцево-судинна система. Якщо невеликі дози алкоголю зумовлюють короткочасне прискорення ритму серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску, іноді незначний біль у ділянці серця, то систематичне зловживання спиртним призводить до необоротних змін у судинній системі й м’язах серця, до грубих дефектів судинних стінок (гіпертонічна хвороба, крововилив у мозок, інфаркт міокарда).

Спиртні напої також шкідливо діють на легені, ендокринні залози, знижують опір організму до інфекцій. Відомо, що алко-голізм часто поєд нується з туберкульозом легень.

Принагідно ще раз зауважити, що алкоголь – це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється у тканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж у інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головному моз-ку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., таке марнотратство – неприпустиме!

При алкоголізації організму еритроцити (червонокрівці) набувають властивості склеюватися. А еритроцити забезпечують клітини організму киснем та харчовими речовинами. У дрібних капілярах, які підводять кров до кожної клітини, діаметр судини наближається до діаметра еритроцита. Отже, внаслідок склеювання еритроцитів ці судини закупорюються і до клітин не надходять кисень та поживні речовини, клітини гинуть. Для грубих м’язових тканин такі втрати не страшні. Але в мозку, де і концентрація алкоголю вища, і процес склеювання еритроцитів інтенсивні-ший, кисневе голодування призводить до масової загибелі нейронів (клітин мозку). Ділянка мозку, у якій закупорена судина, через 5–7- хвилин відмирає. Чим вища концентрація спирту в крові, тим сильніший процес склеювання і тим більше клітин головного мозку відмирає. Рубцева сполучна тканина, яка заміщає відмерлі клітини, виконувати функції сірої мозкової речовини не може. Зруйнувати головний мозок, над утворенням якого природа працювала мільйони років, можна за 5–6 років. Існує термін для такого мозку – “зморщений мозок”.

За нормальних умов у корі головного мозку відбуваються два протилежні процеси – гальмування і збудження. Гальмування виконує важливу функцію – створює стан фізіологічного спокою для нервових клітин. Вчені довели, що навіть невелика кількість спиртного порушує злагоджену роботу кори головного мозку. Алкоголь посилює процес збудження і послаблює процес гальмування. Отже, п’яна людина не може контролювати свою поведінку.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

Біла гарячка супроводжується виникненням страхітливих зорових галюцинацій. Хворі на білу гарячку “бачать” чортів, зміїв, огидних павуків, щурів. Їм здається, що всі чудовиська нападають на них, хочуть задушити. Під впливом страхітливих зорових галюцинацій у хворих часто виникає нестримне бажання покінчити життя самогубством. Усі ці зміни психіки виявляються у хворого на фоні підвищеної температури тіла, безсоння, підвищення кров’яного тиску тощо. Приступи білої гарячки іноді тривають декілька днів.

Якщо у хворого на білу гарячку переважають зорові галюцинації, то у хворих на алкогольний галюциноз – слухові. Хворий чує голоси людей, які говорять між собою, але обов’язково про нього. Часом у хворого виникає марення. Йому здається, що його хочуть вбити чи отруїти. Нерідко він підозрює в цьому дружину, родичів. Алкогольний галюциноз іноді триває кілька місяців або років. Останньою ланкою в ланцюгу психічних змін є алкогольне недоумство.

Таким чином, під дією алкоголю поступово руйнується весь організм людини, порушуються ритмічність та узгоджена дія усіх його систем. Тому хворі на алкоголізм виглядають значно старшими своїх років, відбувається раннє старіння організму: шкіра стає сухою та зморщеною, випадають зуби, сивіє волосся, атрофуються м’язи. У тканинах багатьох органів спостерігається прогресуюча нестача вітамінів і мінеральних речовин. А це послаблює захисні, регуляторні, компенсаторні й пристосовані механізми організму. І людина швидко старіє. Загальновідомо, що тривалість життя жінок-алкоголіків на 10 %, а чоловіків-алкоголіків на 15 % коротше, ніж у людей, які не вживають алкогольні напої.

Особливо великого лиха завдає алкоголізм молодому організмові, оскільки його захисні механізми розвинені ще не достатньо. У молодому організмі алкоголь швидко розноситься кров’ю та концентрується в мозку. Навіть невеликі дози спиртного викликають у молоді бурхливу реакцію, важкі симптоми отруєння. При систематичному потраплянні алкоголю в молодий організм страждає не тільки нервова система, а й система травлення, зір, серце. Печінка не справляється з алкогольним навантаженням, і відбувається її переродження. Страждають і органи внутрішньої секреції, насамперед щитовидна залоза, гіпофіз, наднирники. Внаслідок цього на фоні алкогольної інтоксикації у підлітків, які зловживають алкоголем, може розвинутися цукровий діабет, порушитись статева функція і таке інше.

Алкоголь діє на організм людини, викликаючи тяжкі захворювання. Але чи обмежується його дія тільки руйнуванням здоров’я людини? На жаль, ні. Алкоголь руйнує здоров’я майбутніх дітей. Алкоголізм – це народження дітей з різними вадами, унаслідок чого вони стають інвалідами на все життя. Діти алкоголіків частіше хворіють на шизофренію, бувають недоумкуватими, з тяжкими розладами функції залоз внутрішньої секреції тощо. Установлено, що 94 % дітей, обтяжених алкогольною спадковістю, підростаючи, самі стають алкоголіками, страждають психічними розладами.

Більшість учених вважають, що алкоголізм не передається спадково. Але нащадкам може передатися порушений обмін речовин, спричинений алкоголем. Внаслідок цього створюються сприятливі умови для розвитку різних захворювань, зокрема, й алкоголізму.

П’янство та алкоголізм наносять велику економічну, соціальну та моральну шкоду суспільству. Люди, які п’ють, частіше хворію-ть, допускають брак в роботі, через них відбуваються аварії і травми (20 % побутового і 46 % вуличного травматизму).Через провину п’яних водіїв усе частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5 %). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю. 96 % правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.

Можливо, найважливіший крок для людей, які потрапили в залежність – це усвідомити свій стан. Корисний тест для людей, які звикли до спиртного:

• Вам ніколи не здавалось, що потрібно припинити пити?

• Ви будь-кого дратували або вас критикували через випивку?

• Чи відчували Ви себе винним через випивку?

• Ви п’єте ранком?

Відповідь “так” на два або більше питань практично підтверджує серйозність становища.

Поради із самодопомоги тим, хто зловживає алкоголем:

• Розбавляйте алкогольні напої.

• Пийте маленькими ковтками.

• Змініть вибір напоїв.

• Не купуйте “ще по чарочці”.

• Починайте ближче до вечора.

• Їжте перед тим, як випити.

• Утримуйтесь хоча б день на тиждень.

• Приєднуйтесь до Товариства анонімних алкоголіків, якщо Ви не можете керувати ситуацією.

Тютюнопаління

Сьогодні смертність населення України визначається, в першу чергу, неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, котрі характерні для поведінки людини. Серед них тютюнопаління – основна причина передчасної смерті, яку можна запобігти. Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб.

Наведемо цифри та факти щодо паління:

• за оцінками ВООЗ біля третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів – жінки) палять;

• кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйона смертей, або 1 000 – щодня;

• за прогнозами, глобальна тютюнова “епідемія” забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.

Зараз можн а говорити про епідемію куріння. В Європі курить біля половини дорослого населення. Характерно, що спостерігаються дві тенденції: зниження паління в розвинених країнах та збільшення у відстаючих. Так, у США понад 30 мільйонів чоловік кинуло курити (за останні роки). Нині в США курить лише чверть дорослого населення. У той час у відстаючих країнах за останні 25 років кількість курців збільшується, що за підрахунками спеціалістів призведе до того, що в найближчі 20–30 років щорічно від хвороб, пов’язаних із палінням, буде вмирати більше 7 мільйонів чоловік.

Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців. У нас курять 12 мільйонів громадян – це 40 % населення працездатного віку. З них 3,6 мільйона жінок і 8,4 мільйона чоловіків. Курить кожна третя–четверта жінка репродуктивного віку (20–39 років). За даними експертів ВООЗ, ця шкідлива звичка викликає в Україні 100–110 тисяч смертей щорічно. Серед киян палять понад 860 тисяч чоловік, що складає 40 % усіх мешканців у віці від 12 років і старше. Дорослий курець викурює в серед-ньому 1 650 цигарок за рік.

Дія тютюну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний ворог. Тяжкі захворювання спостерігаються не відразу, вони виникають поступово й непомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з’являються різні хронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням, оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознак хвороби минає більш-менш тривалий строк.

Давайте пригадаємо, як ви спробували курити. Перша затяжка – кашель, іноді з блюванням. Це були рефлекторні видихи, за допомогою яких організм намагався видалити дим, який потрапив у дихальні шляхи. Організм чинив опір, але ви намагалися якомога швидше заглушити захисні реакції, зруйнувати їх.

Розглянемо, що ж відбувається в нашому організмі, якщо він так гостро реагує на тютюн. Які речовини тютюну призводять до таких різких реакцій – серцево-судинної (збліднення шкіряних покривів, обличчя), нервової систем (нудота, запаморочення, слабкість м’язів) і, нарешті, органів травлення (блювання). Те, що ви вводите у свій організм, виявляється справжньою отрутою.

Які складові частини тютюнового диму, цигарок?

Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті цигарку або сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця, цьому заважають запаморочення і нудота. У деяких курців виникають інші, часом ще неприємніші відчуття: інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє. Тому, хто починає курити, зазвичай дуже гидко, він не дістає ніякого задоволення, але бажання “не спасувати” змушує його курити знову. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів, хоча отруєння організму триває.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

Близько 8 % тютюнового диму становить чадний газ. Під час куріння частина червонокрівців блокується цим газом і втрачає здатність постачати тканинам кисень. Кисневе голодування особливо небезпечне для молодого організму, що росте, в якому інтенсивно відбуваються всі обмінні процеси. Особливо чутливий до кисневого голодування головний мозок. Внаслідок нестачі кисню виникають головний біль, запаморочення. Хронічне кисневе голодування призводить до ослаблення пам’яті, зниження працездатності. Слід додати, що чадний газ підвищує вміст холестерину у крові і сприяє розвитку атеросклерозу.

Якщо чисту носову хусточку щільно притулити до губів, а потім видихнути дим від сигарети, то на ній залишиться брунатна пляма. Це тютюновий дьоготь – він дуже небезпечний для курців. Вчені встановили, що до складу тютюнового дьогтю входять різні ароматичні речовини і смоли, які викликають злоякісні пухлини (бензпирен). Значна небезпека куріння тютюну полягає в радіо-ак-тивності тютюнового диму. У тютюновому димі є радіоактивний елемент полоній–210. Радіоактивні речовини тютюнового диму накопичуються в легенях, кістковому мозку, лімфатичних вузлах, ендокринних залозах, затримуючись там на довгі роки. Зараз вста-новлено, що тютюнові радіоізотопи, особливо полоній–210 – ос-новна причина розвитку злоякісних пухлин.

Давайте з’ясуємо, що ж відбувається в організмі курця?

Першими приймають отруту, ще достатньо гарячу (до 50– 60 градусів), ротова порожнина й носоглотка. І ця температура починає руйнівну дію на організм. Разом з гарячим повітрям людина мимоволі вдихає і зовнішнє повітря, температура якого нижча від димової суміші приблизно на 40 градусів. Такі перепади насамперед впливають на зубну емаль. Усім відомо, який вигляд мають зуби курців, вони псуються раніше, утворюючи неприємний запах.

Тютюновий дим, який вдихає курець, потрапляє у верхні дихальні шляхи, а потім – у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв’язок, які потовщуються, грубшають. Це призводить до зміни тембру голосу (грудний голос курця), що особливо помітно у молодих жінок.

Внаслідок подразнення слизової оболонки бронхів і трахеї тютюновим димом розвивається хронічне запалення їх (бронхіт, трахеїт). Така слизова оболонка стає нестійкою до впливу мікробів, а тому курці частіше хворіють на запалення легень, туберкульоз, захворювання мають у них тяжчий перебіг. Досить поширене захворювання серед курців – емфізема – хворобливе розширення тканини легень. Достатньо сказати, що за рік у курця осідає на стінках легень біля 1 кг тютюнового дьогтю. Слід врахувати і нашу несприятливу екологічну обстановку, що збільшує ризик зах-ворювання. Не випадково, за світовими статистичними даними, смертність від хронічного бронхіту та емфіземи легень серед курців у 5 разів вища, ніж серед людей, які не курять. Вчені встано-вили, що куріння – один з основних чинників, який призводить до того, що розвивається рак легень. Куріння збільшує ризик зах-воріти не тільки на рак легень, а й на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, сечового міхура.
Тютюн негативно впливає на серцево-судинну систему. Так, куріння значно збільшує ризик виникнення гіпертонічної хвороби, раннього атеросклерозу судин серця і головного мозку, ішемічної хвороби серця. Нікотин підвищує тонус судинної стінки, що призводить до звуження судин, а отже, й до сповільнення швид-кості течії крові. Ми вже зазначали, що у курців знижений вміст кисню в крові. Недостатньо насичена киснем кров повільно тече по звужених судинах. Це позначається на живленні тканин – розвивається гіпоксія (кисневе голодування), виникають головний біль, відчуття втоми, нездужання, запаморочення. Внаслідок поганого живлення міокарда виникає сильний біль у ділянці серця. Невелике фізичне навантаження посилює біль. Не тільки фізичне напруження, а й емоційні навантаження можуть зумовити сильний біль у ділянці серця. Крайній ступінь розладу кровопостачання міокарда – змертвіння його ділянки, що називається інфарктом міокарда. Імовірність виникнення інфаркту міокарда в курців у 12 разів більша, ніж у тих, хто не курить.

Після однієї викуреної цигарки під дією нікотину настає спазм судин тривалістю 30 хвилин. Отже, у людини, що курить щопівгодини, кровоносні судини постійно перебувають у стані спазму. Якщо судини постійно звужені, через деякий час виникає артеріальна гіпертензія (підвищення артеріального тиску). При цьому збільшується навантаження на серце. Воно витрачає більше енергії, щоб проштовхнути належну кількість крові через звужені судини. Такий режим роботи призводить до ро звитку гіпертонічної хвороби, яка у курців виникає в більш молодому віці і має тяжчий перебіг.

Нікотин згубно діє і на судини нижніх кінцівок. Тривалий спазм судин призводить до необоротних змін у судинній стінці, отвір судини зменшується, настає поступова облітерація (закриття) отвору, викликаючи хворобу облітеруючий ендартеріїт. Якщо захворювання прогресує, судини закриваються цілком, кров не надходить до периферичних відділів ніг, настає змертвіння пальців стопи (гангрена), що призводить до ампутації ноги. Якщо своєчасно кинути курити, то стан хворого поліпшується, хвороба далі не прогресує.

Шкідлива дія тютюну і на органи травлення. Розчинений у слині нікотин людина ковтає, і він потрапляє в шлунок, де безпосередньо діє на його стінку. Розвивається запалення слизової оболонки шлунку – гастрит, а в декого – виразка шлунку. Виразкова хвороба шлунку у курців спостерігається у 12 разів частіше, ніж у тих, хто не курить. При прогресуванні виразкова хвороба призводить до раку шлунку, стравоходу, підшлункової залози, печінки, кишок.

Нікотин суттєво впливає на репродуктивні органи. Французькі лікарі науково-дослідного центру Парижу встановили, що у 8 з 10 випадків імпотенція виникає через звуження кровоносних судин, викликаних палінням. За даними вчених, 50 % обстежених курців у тій чи іншій формі страждають на імпотенцію. Статева функція відновлюється, коли людина припиняє отруєння свого організму тютюном.

Детальніше зупинимось на механізмі впливу паління на статеві клітини. Сперматозоїди (чоловічі статеві клітини) здатні до самовідновлення практично через кожні три місяці, чого не можна сказати про яйцеклітини. Вони в основному формуються ще в ранньому дитинстві (приблизно до 2,5 років), пізніше дозрівають з певною періодичністю. А це означає, що яйцеклітини можуть бути “банком” для багатьох токсичних речовин, зокрема тих, які містяться в тютюновому димі. На щастя, отруєні токсинами статеві клітини в більшості випадків втрачають здатність до репродукції. Але, на жаль, далеко не всі. До яких наслідків це призведе? Якщо жінка хоче мати здорову дитину, то вона повинна кинути курити.

Абсолютно неприпустимо курити вагітним жінкам. Тютюнові отрути не затримуються плацентою, а вільно проникають у кров плоду. Як ми вже говорили, нікотин звужує судини, тому плід одержує менше поживних речовин і кисню, ніж потрібно. Медицина також застерігає: у жінок, які палять, недоношені та мертвонароджені діти зустрічаються в 2–3 рази частіше, ніж у тих, хто не курить, а новонароджені діти здебільшого мають масу тіла, на 100–200 г меншу від маси тіла новонароджених, матері яких не курять.

Дівчатам треба твердо запам’ятати, що від куріння жінка швидше старіє, раніше з’являються зморшки на обличчі, жовтіють зуби, неприємно пахне з рота, грубіє голос.

Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. У закритому приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід зазначити, що пасивний курець знаходиться у такому ж важкому стані, що й курець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з’являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість.

Хоча про шкідливий вплив куріння на організм багато говориться в медичних закладах, школах, пресі, а люди все одно ку-рять. Чому?

До нікотину дуже швидко звикають. Причина – в дії нікотину на організм людини. Складові частини тютюнового диму всмоктуються у кров і розносяться нею по всьому організму. Через 2–3 хвилини після вдихання диму нікотин проникає всередину клітин головного мозку та ненадовго підвищує їх активність. Разом з цим, короткострокове розширення судин мозку та вплив аміаку на нервові закінчення дихальних шляхів суб’єктивно сприймаються курцями як свіжий приплив сил або своєрідне відчуття заспокоєння. Однак через деякий час цей стан зникає, відбувається звуження судин мозку і зниження його активності. І щоб знову відчути піднесення, курець тягнеться за цигаркою. То-му нікотин вважається наркотичною речовиною. Це своєрідний наркотик, який дає людині певний короткочасний допінг.

За думкою англійського психіатра, люди курять не тому, що хочуть курити, а тому , що не можуть перестати.

Хворобливі зміни, описані вище, виникають не одразу, а при певному “стажі” куріння. А молоді люди не замислюються над майбутнім і вважають, що жахливі наслідки паління їх не очікують.

Відмова від тютюну в будь-якому віці дає суттєві переваги для здоров’я. А ті, хто кинув палити до 30–35 років, мають тривалість життя майже таку саму, як і ті, хто ніколи не палив.

Загальновизнано, що покинути палити досить не просто. І все ж, зробити це необхідно. Якщо це ніяк не виходить, спробуйте хоч трохи захистити свій організм від шкідливого впливу цієї отрути.

Міжнародна протиракова спілка рекомендує ряд правил з цією метою:

• Намагайтесь викурювати якомога менше цигарок. Неодмінно рахуйте їх кількість за день. Прагніть, щоб сьогодні викурити хоч на одну менше, ніж учора.

• Не затягуйтесь надто часто і глибоко.

• Не паліть натщесерце. Продукти перегону тютюну, змішуючись зі слиною, вражають слизову оболонку шлунку, а, потрапляючи до кишечника, одразу всмоктуються в кров. З тієї ж причини не паліть під час їжі.

• Між затяжками не залишайте цигарку у роті.

• Не докурюйте цигарку до кінця, викидайте, не допаливши одну третину, бо саме в цій частині міститься найбільша кількість нікотину та канцерогенів. А ще краще викидати її після двох-трьох затяжок.

• Якомога довше не куріть після та під час фізичних навантажень.

• Не гасіть цигарку, щоб потім знову її запалити.

• Не куріть на ходу, особливо піднімаючись сходами нагору. У цей час дуже інтенсивне дихання і канцерогени глибоко потрапляють у легені.

• Не паліть, коли не хочеться.

• Час від часу влаштовуйте перерви в палінні (“не курю до понеділка”, “до кінця місяця” і таке інше).

Кинути курити важко, іноді дуже важко. Завзятий курець Марк Твен жартував: “Немає нічого легшого, як кинути курити – я сам це робив сотні разів”. Допомагає, але не завжди, лікування спеціальними ліками, гіпнозом. Та до цих засобів люди вдаються лише тоді, коли в них виявлено захворювання серця, легень, шлунку.

Де ж вихід? Насамперед – не починати курити! Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх друзів!