Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка

Філологія. Методика. Педагогіка

Комунікативно-жанровий підхід до укладання мовленнєвого матеріалу навчального посібника

О. Г. Образ, канд. філол. наук, доц.

Маркетинг — це розділ економічної науки, присвячений вивченню ринку, його сьогоднішнього й завтрашнього стану, загального й секторального аналізу з метою доцільного входження й ефективного просування суб’єкта (S) економічної діяльності. Рекламна діяльність є актуальним і дієвим чинником зазначеного вище процесу. Вона породжує масу цікавих лінгвістичних творів — мовленнєвих жанрів і текстів, які доцільно проаналізувати з точки зору дослідника і педагога. З метою проведення цілеспрямованого дидактичного добору мовленнєвих текстів, їх смислової і жанрової класифікації ми вважаємо за необхідне визначити свій підхід до цієї діяльності, принагідно зупинившись на таких базових поняттях лінгвістики тексту, як жанр, текст, висловлювання, модальність.

Реклама як жанр — це мовленнєве втілення зумовленого спілкування, котре схематично може бути виражено у логічній формулі імплікації «якщо А, то В», тобто у широкому трактуванні читається так: «якщо є А (якась певна потреба), то є В (можливість її задовольнити)». У разі ж певного переосмислення й дієвого застосування може читатись і так: «якщо у нас є В (можливість задовольнити якусь певну потребу клієнта, або маємо конкретний продукт), то буде А (ми створимо у клієнта певну потребу)» — імплікативна формула реклами.

Вихідною позицією нашого підходу є положення про те, що модальність граматичних одиниць, зокрема умови, має широкий діапазон значень як основних, так і додаткових. Це стосується передусім умовної модальності, що виникає у конкретних умовах мовленнєвого спілкування, може мати різну умовно визначену специфіку, але у кожному комунікативному акті й відповідному тексті як його конкретному втіленні реалізуються ті модальні значення, які відповідають функціональній установці тексту.

Модально-умовні конструкції у французькій мові при традиційному підході вивчаються переважно як одиниці системи мови, тобто з боку вираження логіко-граматичного змісту, котрий виступає як граматично зафіксоване у свідомості людини вираження відношень об’єктивної дійсності. У нашому майбутньому посібнику, видання якого заплановано на 2003 рік, робиться спроба вивчити ці конструкції як функціонально-комунікативне граматичне явище, яке завжди пов’язано з певною комунікативно-мовленнєвою ситуацією, репрезентуючи завдяки цьому умовну конструкцію як двобічне семантико-комунікативне утворення. При цьому слід відмітити, що найбільш специфічне ядро комунікативної функції має власні засоби кодування, пов’язані з мовленнєвим контекстом, організованим у формі мовленнєвого жанру і його структури.

Актуальність зазначеного підходу до добору й опрацювання текстів визначається необхідністю вивчення процесів використання (функціонування) мови у спілкуванні. У складі комунікативного акту і тексту як його результату висловлювання набуває різноманітних функціональних властивостей, що висуває на чільне місце мало розроблену проблему зв’язку теорії тексту й системи мови. Одним з аспектів вирішення вказаної проблеми є виявлення правил узгодження системних мовних одиниць з умовами їх конкретного функціонування у текстах.

Умовне висловлювання у нашому розумінні охоплює всі мовні й мовленнєві способи вираження імплікативної залежності за логічною формулою «якщо А, то В», де А — посилання, привід для звернення до адресата, тобто каузальна частина, а В — висновок, результативна частина висловлювання. Воно вивчається в організованому контексті, під яким ми розуміємо мовленнєвий жанр, за розробленим нами методом співвідношення текстових фрагментів і граматичних конструкцій у межах теорії мовленнєвої діяльності.

Основний метод контекстного аналізу умовних висловлювань у нашому посібнику полягає в тому, що текст як завершене цілеспрямоване ціле ділиться на структурні елементи (текстові фрагменти), з яких кожен взятий окремо має у межах загальної комунікативної установки (інформація, вплив) власну цільову установку. Умовні висловлювання, будучи комунікативним ядром текстового фрагменту, несуть у собі основну й додаткову інформацію.

З метою виявлення взаємозв’язку тексту й умовних висловлювань ми сконструювали функціональний інваріант текстів, що увійдуть до посібника у вигляді моделі комунікативно-мовленнєвої структури рекламного типу тексту-проспекту й побутової реклами. На основі проведеного добору й аналізу зроблено наступні висновки:

1. Комунікативно-прагматичне значення умовного висловлювання пов’язано з організованим контекстом, який існує у формі мовленнєвих жанрів. У досліджуваних мовленнєвих жанрах «рекламний проспект», «побутова реклама» умовні висловлювання, зберігаючи своє пряме (мовне, логіко-граматичне) значення, набувають конкретної непрямої модальності, модальності модусу (комунікативно-жанрове прагматичне значення), що виражає емоційне ставлення мовця (автора висловлювання) до того, про що повідомляється і що існує практично у формі мовленнєвого жанру.

2. Комунікативно-прагматичний аспект умовних висловлювань у досліджуваних текстах визначається поєднанням інформативної і заохочувальної (модальної) семантики. Характер інформації і заохочення в тексті залежить від конкретного співвідношення елементів ситуації, інтенції мовленнєвого впливу (комунікативної інтенції) мовця (суб’єкта мовлення), соціального статусу учасників спілкування (автора, адресата, посередників комунікації).

3. Комунікативно-прагматичне значення і текстоутворююча функція умовних висловлювань реалізуються в текстових фрагментах діалогічного чи монологічного типу, основною ознакою яких є те, що умовне висловлювання виступає комунікативним ядром мовленнєвого контексту: каузальна частина (умова, привід) умовного висловлювання являє собою його рему (нову, очікувану інформацію).

4. Розмаїття непрямих умовних значень, що створюється завдяки функціональній зв’язності тексту, на прикладі умовних конструкцій підтверджує, що кількість різного роду конструкцій речень і словосполучень з умовною семантикою є більш чи менш обмеженою. Щодо кількості різних ситуацій, які обслуговують ці конструкції, вона є нескінченно великою.

Соціально-мовленнєві контексти не тільки семантично і функціонально збагачують, а часом навіть піддають переосмисленню мовні форми вираження умови. Вони також породжують мовленнєві, ситуативно зумовлені способи вираження умови, властиві лише певному мовленнєвому жанру.