Главная Менеджмент Міжнародний менеджмент - Панченко Є. Г.

Міжнародний менеджмент - Панченко Є. Г.

ТЕМА 2. СУТЬ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ І МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1. Основні цілі міжнародного бізнесу

Три головні причини розвитку міжнародного бізнесу:

1. доступ до нових ринків робочої сили (ціна, кваліфікація)

2. вихід до родовищ корисних копалин і джерел сировини.

3. прагнення нових ринків збуту.

Міжнародний менеджмент - це процес застосування управлінських концепцій і інструментів у багато культурному середовищі і отриманні, завдяки цьому, додаткових вигод і заощадження часу.

Десять ключових факторів успіху міжнародних компаній:

1. Погляд на себе як на міжнародні підприємства, що керуються управлінськими командами, які відчувають себе комфортно по всьому світі.

2. Розвиток інтегрованих та інноваційних стратегій, що ускладнюють і здорожують конкуренцію з боку інших фірм.

3. Агресивна і ефективна реалізація своїх стратегій і їх підтримка великими інвестиціями.

4. Усвідомлення того, що появу технологічних інновацій не можливо довго пов'язати лише із Сполученими Штатами і розвиток системи продукування технологічних інновацій в інших країнах.

5. Оперування у світі переважно як на єдиному великому ринку, а не як в сукупності індивідуальних малих ринків.

6. Наявність таких організаційних структур, які дозволяють розробляти унікальні проблеми і виклики, керувати їх розв'язанням і таким чином забезпечувати найвищу продуктивність.

7. Розвиток систем, які забезпечують неформальні політичні зміни у світі і причетність цих змін до фірм.

8. Наявність управлінської команди міжнародної за своїм складом і завдяки цьому здатної краще зреагувати на зміну попиту на відповідних ринках.

9. Дозвіл зовнішнім директорам відігравати активну роль в оперативному управлінні підприємствами.

10. Дотримання, завдяки належному керівництву, таких важливих тенденцій і вимог, як відкритість до споживача, економічність організаційних структур, підтримка автономності і підприємливості у діяльності персоналу.

2.2. Основні форми міжнародного бізнесу

Сім основних стадій еволюції багатонаціональних корпорацій (форм міжнародного бізнесу):

1. Експорт (імпорт)

2. Лізингові угоди

3. Локальне складування і продаж

4. Локальне складання і продаж

5. Спільні підприємства

6. Прямі іноземні інвестиції

7. Міжнародні контракти на будівництво, управління і ін.

2.3. Сучасний досвід підготовки менеджерів для міжнародного бізнесу:

а) Кейс-метод Гарвардської школи бізнесу (США)

Переваги кейс-методу:

• наближеність до життя в бізнесі;

• двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);

• співробітництво слухачів і формування навичок роботи в групі;

• співробітництво слухачів з викладачами;

• можливість перевірити пропозиції реальною практикою;

• розмаїття підходів;

• висока мотивація слухачів до навчання;

• формування навичок прийняття рішень;

Проблеми:

• високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис. дол США);

• потреби у висококваліфікованих дослідниках нових кейсів;

• старіння кейсів;

• складна методика проведення занять і потреба тренінгу викладачів;

• спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дощок, технічні засоби та ін.);

• відсутність індивідуального підходу.

б) Метод досліджень Чікагської школи бізнесу (США)

Переваги

• високий рівень фундаментальної підготовки;

• гнучкість програм і змісту навчання;

• конкуренція серед слухачів;

• конкуренція серед викладачів, до яких записується певна кількість слухачів;

• формування надійних практичних навичок аналізу, обговорення концепції прийняття рішень, які спрямовані в майбутнє;

• співпраця з компаніями і обгрунтування для них комплексних пропозицій;

• розвиток самостійності слухачів, відповідальність за результати, вміння працювати у складі тимчасових проектних груп.

Проблеми:

• необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;

• високі вимоги до викладачів, які мають поєднувати в своїй діяльності педагогічну діяльність, дослідження, консалтинг і вміння;

• надмірна індивідуалізація навчання, що утруднює групову роботу серед студентів і призводить до різного рівня кваліфікації;

• складність формування і підтримки взаємовигідних стосунків з компаніями.

в) Підхід Кейп-Таунського університету (Південна Америка) полягає у тому, щоб залучати до викладання не окремих тем, а цілих курсів менеджерів-практиків, які мають певний хист до педагогічної роботи і досвід викладацької діяльності.

Переваги:

• практична спрямованість навчання: вивчається те, що корисно і відноситься до справи;

• добре знання слухачами проблем і реального досвіду. Інструментів менеджменту;

• економія затрат на утримання викладачів;

• проведення значної кількості занять безпосередньо в компаніях;

• дієві зв'язки навчальних закладів із компаніями.

Проблеми:

• труднощі формування команди викладачів;

• різний рівень викладання дисциплін, різна методика, що потребує від слухачів пристосування до викладачів;

• порушення логіки опанування навчального плану і розгляду із-за зайнятості викладачів;

• недостатній рівень фундаментальної підготовки слухачів.

У досвіді Кеп-Таунського університету цікавим є зважене ставлення до зарубіжного досвіду менеджменту. Досвід альтернативного підходу до навчання в Північній Америці.

г) Японський підхід до навчання менеджменту орієнтований переважно на підготовку фахівців у навчальних центрах в окремих компаніях, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми.

Переваги:

• чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії;

• висока мотивація навчання;

• відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;

• висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійснюється під певні посади;

• сприятливі матеріально-технічні і фінансові умови для навчання.

Проблеми:

• недостатня фундаментальна підготовка, перебільшення ролі прикладних дисциплін;

• вузький світогляд навчання, труднощі застосування отриманих знань і навичок в інших країнах, а також на більш високому рівні менеджменту;

• висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача.

Таблиця 2.1.

Ранжування потреб у тренінгу з найважливіших питань для північноамериканських і азіатських менеджерів (найважливіше = 1)